Як були передбачені подробиці смерті Христа?

Ґрунтовне передбачення загибелі Христа від старозавітних пророків

В останній статті ми розглянули, що пророк Даниїл передбачив загибель Христа через визначене число років. Його пророцтво справдилося під час тріумфального входу Ісуса в Єрусалим – коли його представили як Христа Ізраїлю – рівно через 173 880 днів після видачі перського указу про відбудову Єрусалиму. Слово «загибель» відноситься до зображення пророком Ісаєю Пагона, що виженеться зі, здавалося б, мертвого пня. В інших варіантах перекладу згадується Пагін, котрий «буде зрізано». Як це розуміти?

Ісая відмічений на історичній хронології. Він жив у період правління царів дому Давида
Ісая відмічений на історичній хронології. Він жив у період правління царів дому Давида

У своїй книзі Ісая також наводить інші пророцтва, використовуючи інші образи на додаток до Пагона. Одним із образів є грядущий Слуга. Хто такий цей «Слуга»? Яка роль відведена йому? Ми детально розглянемо цей довгий уривок. Я наводжу його повністю без змін, додаючи лише декілька своїх коментарів:

Грядущий Слуга. Уривок із книги Ісаї 52:13-53:12

52 13Ось пощастить Слузі моєму; він вознесеться, піде вгору, стане вельми великим.

14І як жахалися численні, глядівши на нього, – вигляд його не мав нічого людського в собі, – 15так многота народів буде на нього дивуватись,

царі затулять рота свого; бо таке побачать, що їм не оповідалось, довідаються про таке, чого не чули.

Бачимо, що Слугою буде саме чоловік, адже Ісая вживає звертання «він», «його» й ціленаправлено описує майбутні події («вознесеться», «стане великим»), тож це чітке вичерпне пророцтво. Але про що конкретно в ньому йдеться?

У рядках про «многоту народів» знайшла свій відголосок Божа обіцянка, дана Аврааму на декілька століть раніше, що «всі племена землі» благословляться в ньому.

«Вигляд» Слуги, згідно пророцтва, буде спотворений і не матиме «нічого людського в собі». Не сказано однозначно, яка роль відведена Слузі, однак колись всі народи «довідаються».

53 1Хто б повірив тому, що ми чули?  Кому рамено Господнє об’явилось?
2 Він [Слуга], мов той пагін, виріс перед нами,
мов корінь із землі сухої.

Не було в ньому ні виду, ні краси, – ми бачили його, – ні вигляду принадного не було в ньому. 3 Зневажений, останній між людьми,

чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали. 

Хоча багато народів буде на Слугу дивуватись, він буде «зневажений» і «чоловік бόлів, що зазнав недуги».

4 Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі.

Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив. 
5 Він же був поранений за гріхи наші,
роздавлений за беззаконня наші.

Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані.  

Слуга візьме на себе «наші болі», при цьому буде «принижений» і «роздавлений». А «кара, що була на ньому» принесе спасіння і зцілення для кожного із «многоти народів».

Я пишу цю статтю на Страсну П’ятницю. Світські та біблійні джерела свідчать, що в цей день близько 2000 років тому (і все ж понад 700 років після написання Ісаєю цього пророцтва) Ісус був розп’ятий.

6 Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на нього. 

Зі статті Спотворена сутність (частина 2) ми знаємо, що біблійне визначення гріха – це «недосягнення призначеної для нас цілі». Подібно до зігнутої стріли ми відхиляємося від правильної траєкторії. Цей Слуга понесе той самий гріх (беззаконня), який ми породили.

7 Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст;

немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст. 

Слуга буде немов ягня, котре ведуть «на заріз». Проте він не буде ні оскаржувати свого покарання, ні навіть «розтуляти уста». Ми побачили в статті про жертвоприношення Авраама, що баран замістив собою сина Авраама. Цей баран – ягня – був забитий на горі Моріа. Ісус був розп’ятий на тому ж самому місці (гора Моріа = Єрусалим). Ягнят приносили в жертву на Песах – і Ісус був також страчений на Песах.

8 Насильно, скорим судом його вхопили. Хто з його сучасників думав, що його вирвано з землі живих і що за гріхи народу свого його побито аж до смерти? 

Цього Слугу буде «вирвано з землі живих». Раніше пророк Даниїл писав, що Христос «буде погублений» після представлення його Месією перед народом Ізраїлю. Ісая також передбачає, що він буде «вирваний з землі живих» – тобто загине! Отже, в ту доленосну Страсну п’ятницю Ісус помер, був буквально «вирваний з землі живих», всього через кілька днів після того, як він був представлений Месією під час свого тріумфального входу в Єрусалим.

9 І з злочинцями визначили Йому гроба Його, та Його поховали в багатого,

хоч провини Він не учинив, і не було в Його устах омани…

Хоча Ісус був страчений і загинув як злочинець («з злочинцями визначили Йому гроба Його»), євангелісти пишуть, що багатий чоловік із правлячого синедріону – Йосип Ариматейський – взяв тіло Ісуса й поховав його у своїй гробниці (від Матвія 27:57-60). Ісус буквально здійснив обидві сторони парадоксального пророцтва – хоча «з злочинцями визначили Йому гроба Його», але «Його поховали в багатого».

10 Та Господь схотів придавити його стражданням.

Якщо він принесе своє життя в покуту,

то узрить потомство, житиме довго,

і рука його вчинить успішно волю Господню. 

Жорстока смерть Ісуса не була жахливою випадковістю або нещастям. Волею Господа було «придавити його стражданням». Але навіщо? Подібно до системи жертвоприношень Мойсея, де ягнята були спокутною жертвою за гріхи віруючого, у даному випадку життя Слуги також покладене «в покуту» за гріхи. Чиї гріхи? Повертаючись до рядків про «многоту народів» (вище), маються на увазі гріхи кожного представника «многоти народів». Ісая говорить в тому числі про нас із вами.

11 Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням.

Слуга мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі. 

Хоча уривок про Слугу описує жахливі речі, у кінці він змінює тон на оптимістичний і навіть переможний. Після страшного страждання, цей Слуга «побачить світло». Невже він повернеться до життя?! Даними рядками Ісая пророкує саме це. Я розглядав воскресіння Христове в одній зі своїх статей. Дивовижно, що існують свідчення воскресіння Христа й пророцтва про це – за сотні років до його приходу.

Отже, Слуга «побачить світло і …  виправдає багатьох». Під «виправдати» мається на увазі дарувати «праведність». Ми розглядали, як Авраам отримав праведність від Бога. Аналогічним чином цей Слуга «виправдає», тобто дарує праведність «багатьом».

12 Тому то дам уділ Йому між великими,

і з потужними буде ділити здобич за те,

 що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахований,

хоч гріх багатьох Сам носив і заступавсь за злочинців!

Уривок про Слугу неймовірним чином вказує на розп’яття й воскресіння Ісуса. Це дає деяким критикам підставу стверджувати, ніби євангельські розповіді були спеціально підігнані «у відповідності» до цього пророцтва про Слугу. Але заключні слова Ісаї спростовують ці твердження. Заключні слова пророчать не розп’яття та воскресіння як таке, а вплив смерті Ісуса на суспільство через багато років. Що саме передрікає Ісая? Цей Слуга, хоча й помре як злочинець, одного дня буде «між великими».

Євангелісти не могли підігнати цю частину «у відповідність» із пророцтвом, оскільки Євангелія були написані всього через кілька десятиліть після розп’яття Ісуса – коли вплив його смерті на суспільство був невідомим. У час написання Євангелій Ісус в очах світу залишався зачинателем «згубних забобонів», за що й поплатився. Зараз 2000 років потому ми бачимо вплив його смерті й усвідомлюємо, як з плином часу він став «великим». Євангелісти ніяк не могли цього передбачити, однак пророку Ісаї це вдалося. Слуга, також відомий як Пагін, своєю добровільною жертвою притягуватиме увагу людей – навіть поклонятися йому – як і передрікав Ісус, коли назвав себе «Сином Людським» на суді перед Синедріоном; і в цьому люди знайдуть ключ до спасіння.

Кумедний ляп, переплетений з подіями Страсної п’ятниці

Загадка Псалма 22

Декілька років тому мій друг і колега, Дж. підійшов до мого столу. Дж. був розумний і освічений, і анітрохи не вірив у Євангеліє. Він був налаштований скептично, але в той же час зацікавлений, що поклало початок дружнім розмовам між нами щодо Бога. Дж. не був добре знайомий із Біблією, тож я заохочував іноді все ж відкривати її.

Якось він зайшов до мого кабінету з Біблією – демонструючи, що й правда іноді заглядає в неї. Він відкрив її довільно десь посередині, і я запитав, що саме він читає. Наша розмова проходила приблизно так:

«Я читаю Псалми, главу 22», – відповів він.

«Справді? – запитав я. – Як думаєш, про що саме ти читаєш?»

«Здається, що про розп’яття Ісуса», – сказав Дж.

«Гарне припущення», розсміявся я. – Але ти помиляєшся десь на тисячоліття. Псалом 22 написав Давид близько 1000 р. до н.е. Розп’яття ж Ісуса відбулося в 30-х роках н.е.

Дж. не був знайомий із біблійними книгами й тому не знав, що псалми не є описом життя Ісуса від його сучасників. Дж. чув лише деякі історії про Ісуса, в тому числі про його розп’яття, тож довільно відкривши Біблію, він натрапив на уривок, який, на його погляд, описував розп’яття Ісуса. Він допустив невеличкий ляп – помилку – під час свого першого читаття Біблії. Ми трішки посміялися над цим курйозом у тлумаченні Біблії.

Тоді я запитав, які рядки з Псалма 22 привели його до думки, що описується саме розп’яття Ісуса. Так почалося наше невеличке спонтанне дослідження. Я запрошую вас ознайомитися зі схожостями, які ми виявили, помістивши опис розп’яття в Євангеліях та Псалмі 22 поряд у таблицю. Для кращого сприйняття я виділив схожі місця кольором.

Порівняння опису розп’яття в Євангеліях та Псалмі 22

Подробиці розпяття в Євангеліях Псалом 22 – написаний у 1000 р. до н.е.
(Від Матвія 27: 31-48).. Надягнули на нього (Ісуса) його одіж і повели на розп’яття. 39Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами, 40кажучи: “… спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!” 41Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши: 42“Інших спасав, – себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього. 43Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. А близько дев’ятої години Ісус скрикнув … Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?48І негайно один із них підбіг, узяв губку й, намочивши її оцтом, настромив на тростину й дав йому пити.

(Від Марка 15: 16-20) 16Вояки повели його … 17Вони вдягли його в багряницю і, сплівши вінець із тернини, поклали на нього 18та й почали його вітати: Радуйся, царю юдейський! 19І били його тростиною по голові, плювали на нього й, падаючи на коліна, поклонялись йому. 20Коли над ним наглумилися, зняли з нього багряницю й одягнули його в його одежу. Опісля ж повели його на розп’яття. 37А Ісус, голосом сильним скрикнувши, віддав духа.

 (Від Йоана 19:34) лиш один з вояків проколов йому (Ісусу) списом бік. І потекла негайно ж кров – і вода.

(Від Йоана 20:25) [Тома] «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів …» (Від Йоана 19:23-24) Тоді вояки, розіп’явши Ісуса, узяли його одіж та й зробили чотири частини, по одній частині кожному воякові, і хітон. 24Тому домовилися між собою: «Не дерімо його, а киньмо на нього жереб, на кого впаде.»

 

2Боже мій, Боже мій, чому мене покинув? Стоїш далеко від спасіння мого, від слів мого зойку.
3Боже мій, кличу я вдень, – не відповідаєш, а й уночі я теж не вгаваю.
8Всі, хто на мене дивляться, глузують з мене, кривлять губи, кивають головою:
9Поклавсь на Господа, нехай його рятує; нехай його спасає, коли він його любить!”
10Ти мене вивів з материнського лона, ти дав мені безпеку при грудях матері моєї.
11На тебе я був зданий від утроби, від материнського лона ти єси Бог мій.
12Не віддаляйсь від мене, бо нещастя близько, бо допомогти нікому.
13Биків багато мене оточило, башанські сильні навколо мене стали. 14Роззявили на мене свою пащу, неначе лев, що роздирає і рикає.
15Я став, немов вода розлита, всі кості мої повиходили з суставів. Неначе віск, зробилось моє серце, розтануло в мене в нутрі.
16Мов черепок, висохла моя сила, язик мій прилип до горлянки, кладеш мене в порох смерті.
17Бо пси мене обсіли, і лиходіїв зграя мене оточила. Пробили мені руки й ноги,
18всі мої кості я міг би полічити. Дивляться на мене і з радістю позирають.
19Одежу мою ділять між собою, і на хитон мій жеребок кидають.

 

Той факт, що Дж. прийшов до логічного (хоч і не вірного) висновку, що Псалом 22 містить опис розп’яття зі слів його очевидців, примушує замислитися. Як пояснити схожість між подробицями розп’яття в Євангеліях та Псалмі 22? Чи можемо ми списати на випадковість те, що деталі співпадають настільки точно? В обох описах згадується поділ одежі (одежа зі швами розривалася по шву й роздавалася солдатам), а ТАКОЖ кидання жеребка на одежу, що не мала швів (вона була б зіпсована при розриванні – тому на неї домовилися кинути жеребок).

Псалом 22 був написаний ще до винайдення розп’яття як міри покарання, але в ньому загадковим чином описуються його складові (пробили руки й ноги, кості повиходили з суставів – бо тіло на хресті розтягнулося під власною вагою). Крім того, Евангеліє від Йоана говорить, що «потекла кров і вода», коли Ісусу прокололи списом бік – а значить в порожнині перикарду навколо серця утворилася рідина, й Ісус помер від інфаркту. Це відповідає опису в Псалмі 22 «неначе віск, зробилось моє серце». Слово на івриті в Псалмі 22, перекладене як «пробили», буквально означає «неначе лев». Іншими словами, руки й ноги були понівечені й пошматовані в результаті проколювання їх цвяхами. Тож, який висновок з усього вищесказаного?

Ісус – вустами авторів Євангелія – стверджував, що ці подібності були пророчими. За сотні років до появи Ісуса Бог надихнув старозавітних пророків на передбачення подробиць його життя й смерті, щоб дати нам зрозуміти, що це все є частиною Божого задуму. Здійснення цих пророцтв говорить про Божественне втручання в описані події Страсної п’ятниці, оскільки жодна людина не здатна заглянути в настільки далеке майбутнє.

Пояснення Барта Ермана

Барт Ерман, відомий біблеїст та критик Євангелія, стверджує, що пророчі свідчення Псалма 22 є підозрілими. Адже основна ідея Євангелій полягає в тому, що саме “Месія”, або Христос мав бути принесений в жертву, а Псалом 22 не містить жодної згадки про те, що розп’ятий Ісус є цим “Месією”. Автор висвітлює це так:

«Але як бути з тим фактом, що не існувало жодних єврейських пророцтв про те, що Месія буде страждати й загине?» (Барт Ерман, Ісус Перерваний, стор. 234)

Ця цитата піднімає наступне питання. Існує не одне-єдине пророцтво (зокрема, Псалом 22), яке Ісус повинен виконати, – таких пророцтв десятки. По всьому Старому Заповіту розкидані достовірні передбачення багатьох авторів, що жили в різний час і походили з різних соціальних верств. Для оскарження думки Ермана  використаємо слова Даниїла – він жив у засланні в Вавилоні близько 550 р. до н.е. й мав видіння, в якому йому відкрилась пророча загадка:

Та знай і розумій: від виходу наказу… збудувати Єрусалим, аж до Владики Месії сім тижнів та шістдесят і два тижні. І вернеться народ, і відбудований буде майдан і вулиця, і то буде за тяжкого часу. І по тих шостидесятьох і двох тижнях буде погублений Месія… (Даниїл 9:25-26)

Отакої! Я з глибокою повагою ставлюся до дослідника Нового Заповіту, але ж він обійшов увагою цей уривок зі Старого Заповіту. Саме він містить пророцтво про те, що «Месія» (= Христос) буде «погублений». Час та подробиці загибелі, в яких заключено глибоке значення смерті Ісуса, повністю спростовують твердження Ермана про те, що немає жодних старозавітних пророцтв, у яких «Христу» судилося страждати й загинути.

Пояснення Шелбі Спонга

Інші дослідники, наприклад, Шелбі Спонг (у книзі «Цей єврейський Господь»), вважають, що подібність між Псалмом 22 й подіями розп’яття на Страсну п’ятницю легко пояснюється тим, що автори Євангелій навмисне вигадали свої історії «у відповідності» з пророцтвом. Його докладний аналіз віршів показує схожість між Псалмом 22 та розп’яттям Ісуса в євангельських описах. Він служить підтвердження його теорії, що письменники Євангелія вигадали події розп’яття, опираючись на Псалом 22. Щонайменше, теорія Спонга означає, що така схожість вимагає пояснення. Але його пояснення повністю ігнорує свідчення світських істориків того часу поза Біблією. Зокрема, Йосип Флавій і Тацит розповідають, що:

 «У цей час жив мудрий чоловік … Ісус … хороший і … доброчесний. І багато людей з іудейської та інших націй стали його учнями. Пілат засудив Його на смерть через розп’яття». Йосиф Флавій, іудейський історик, 90р. н.е. Старожитності XVIII. 33

«Христос, від імені якого походить ця назва, був страчений Понтієм Пілатом, прокуратором Іудеї при Тиберію». Тацит, римський історик, 117 р. н.е. Аннали XV. 44

Їх свідчення в ключових моментах збігається з розповідями євангелістів, що Ісус був дійсно розп’ятий. Це важливо, тому що багато уваги в Псалмі 22 приділяється деталям розп’яття. Якби автори Євангелій хотіли вигадати або грубо спотворити реальні події, щоб підігнати їх «у відповідності» до Псалма 22, тоді вони фактично мали б вигадати і сам факт розп’яття; проте ніхто не ставить під сумнів розп’яття Ісуса, й історик Йосиф Флавій констатує, що саме цим способом його стратили.

Псалом 22 і спадщина Ісуса

Але Псалом 22 не закінчується 19-м віршем (як у нашій таблиці вище) – він органічно продовжується. Зверніть увагу, який переможний настрій панує в кінці – уже після смерті людини!

27Нехай споживають покірні, нехай будуть ситі. Хай хвалять Господа ті, що його шукають. Нехай серце ваше живе повіки!

28Усі кінці землі згадають і навернуться до Господа.

І впадуть ниць перед тобою усі сім’ї народів;

29Господнє бо є царство, він над народами панує.

30Будуть їсти й поклоняться всі багачі на землі; перед обличчям Його на коліна попадають всі, хто до пороху сходить і не може себе оживити!

31Моє потомство буде йому служити, і розповість про Господа прийдешньому родові;

32прийдуть, оповістять про його добрість народові, що має народитись: “Таке вчинив Господь!” (Псалом 22:27-32)

Зауважте, що в даних рядках взагалі не згадуються подробиці смерті цієї людини. Вони наведені лише в першій частині Псалма. Тепер автор розглядає, який вплив матиме ця смерть на «потомство» та «прийдешній рід» (вірш 31). Ми живемо 2000 років по тому, тож ці рядки стосуються в тому числі й нас. Сказано: «потомство», що слідує за цим чоловіком, котрого спіткала така страшна смерть, «буде йому служити» й «розповість про Господа» нащадкам. Вірш 28 окреслює географічні межі його впливу – пошириться на «усі кінці землі», й «усі сім’ї народів» «навернуться до Господа». У вірші 29 говориться, як «ті, хто не може себе оживити» (адже ми всі рано чи пізно помремо) «перед обличчям Його на коліна попадають». Про праведність цього чоловіка дізнаються люди, яких на момент його смерті ще не було на світі.

Неможливо було б краще прогнозувати на майбутнє вплив смерті Ісуса, окрім як рядками Псалма 22. Святкування повсюдно Страсної п’ятниці дві тисячі років по тому підкреслює глобальний вплив смерті Ісуса, втілюючи таким чином заключну частину Псалма 22 – не менш загадково, ніж ранні вірші, що передбачали подробиці його смерті. Чи знайдеться ще хоч одна людина у всесвітній історії, чиї подробиці смерті, а також життєвий внесок в далеке майбутнє були передбачені за 1000 років до її появи?

Євангелісти не могли нічого запозичити із заключної частини Псалма 22, адже вона стосується подій далекого майбутнього. У I столітті вони ніяк не могли зробити достовірний прогноз щодо впливу смерті Ісуса на суспільство нашого часу. Як коментує цей факт Спонг у своєму поясненні? Ніяк. Він повністю випускає з уваги заключну частину Псалма 22.

Можливо, як і мій друг Дж, ви присвятите трішки часу в цю Страсну п’ятницю, щоб розглянути Псалом 22 у світлі розп’яття Ісуса. Це займе більше психологічних зусиль, ніж просте святкування Страсної п’ятниці. Можливо, ви теж допустите подібні ляпи при читанні тексту. Але нехай це не стане перешкодою. Як бачите, навіть визначні вчені іноді роблять ляпи при розгляді Псалма 22. Затрачений час того вартий, тому що чоловік, якому, на мою думку, присвячено Псалом 22, дав обіцянку:

Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали.

Це наповнює цьогорічну Пасху істинним смислом. Тут наведено повний текст Псалма 22, і опис розп’яття згідно Євангелія від Матвія, Марка, Луки та Йоана. Дуже хотілося б,  щоб ви знайшли час ознайомитися з ними не лише в день Страсної п’ятниці, але й протягом року.