Дискусія навколо Ноя: чи відбувався Потоп насправді?

Після виходу фільму «Ной» у 2014 році, довго не вщухало обговорення й суперечки. Критики вказували на відхилення сюжетної лінії від біблійних подій, а декілька мусульманських країн не допустили фільм до показу, оскільки він візуально зображує пророка – що заборонено. Проте всі ці питання другорядні в порівнянні з набагато більш глибокою й тривалою дискусією на тему: чи відбувався Всесвітній потоп насправді? Це питання варто розглянути більш докладно.

Загальновідомо, що в культурах багатьох народів світу є згадка про великий потоп, тож ми маємо у своєму розпорядженні антропологічні свідчення цієї події. А чи існують геологічні свідчення потопу часів Ноя у світі сьогодні?

Руйнівна сила повіней на прикладі цунамі

Цунамі, що обрушилося на узбережжя Японії у 2011 році
Цунамі, що обрушилося на узбережжя Японії у 2011 році

Давайте почнемо з припущення, яких руйнувань завдав би подібний потоп. Безсумнівно, потоп такого масштабу передбачає неймовірну товщу води, що рухається на величезній швидкості через континент. Велика кількість води, що рухається з високою швидкістю, має значну кінетичну енергію (КЕ = ½ * масу * швидкість²). Ось чому повені мають таку руйнівну силу. На фото цунамі, що спустошило Японію в 2011 році, видно, на які руйнування здатна кінетична енергія води, легко піднімаючи й пересуваючи великі об’єкти – автомобілі, будинки, човни, і пошкоджуючи атомні реактори на своєму шляху.

Це цунамі – приклад того, як міць декількох «великих» хвиль здатна зрушити і зруйнувати практично все на своєму шляху
Це цунамі – приклад того, як міць декількох «великих» хвиль здатна зрушити і зруйнувати практично все на своєму шляху

Повені й осадові гірські породи

Повінь на річці в Еквадорі. Вода коричнева, бо швидкий потік переносить багато осаду
Повінь на річці в Еквадорі. Вода коричнева, бо швидкий потік переносить багато осаду

Таким чином, при збільшенні швидкості води, вона починає вимивати й переносити осад – частинки бруду, пісок, гравій і валуни.

Цим пояснюється коричневий колір роздутих і повеневих рік – вони переносять багато осаду (ґрунту і гравію), які води вимили з поверхні свого протікання.

Аерознімок з Нової Англії, який показує впадіння повеневої річки в океан. Вода коричнева через наявність осаду
Аерознімок з Нової Англії, який показує впадіння повеневої річки в океан. Вода коричнева через наявність осаду
Залежно від розміру частинок, осад формує шари навіть у «сухому» потоці
Залежно від розміру частинок, осад формує шари навіть у «сухому» потоці

Коли вода втрачає швидкість і свою кінетичну енергію, вона залишає за собою осади; вони відкладаються у вигляді шаруватих пластів, які утворюють певний тип гірської породи.

Осади, нанесені цунамі в Японії в 2011р. мають млинцеподібну шарувату структуру – характерна ознака осадової породи – породи, утвореної текучими водами. Взято з сайту Британської геологічної служби
Осади, нанесені цунамі в Японії в 2011р. мають млинцеподібну шарувату структуру – характерна ознака осадової породи – породи, утвореної текучими водами. Взято з сайту Британської геологічної служби

Цей тип породи відомий як осадова порода, її легко відрізнити по характерним млинцеподібним шарам, що чергуються. На фото нижче зображені осадові шари висотою близько 20 см (від основи вимірювальної рулетки), які утворилися в результаті спустошуючого цунамі в Японії в 2011р.

Осадова порода товщиною 20-30 см як результаті цунамі, що обрушилося на Японію в 859 р. н.е. Взято з сайту Британської геологічної служби
Осадова порода товщиною 20-30 см як результаті цунамі, що обрушилося на Японію в 859 р. н.е. Взято з сайту Британської геологічної служби

Цунамі й річкові повені залишають після себе сліди у вигляді осадових порід на тривалий час після того, як повінь минула, і рівень води повернувся до нормальної позначки.

 

 

Залягання осадових порід на Землі

Тож чи маються на Землі осадові породи, які аналогічним чином є свідченням Потопу часів Ноя, про який розповідає Біблія? Коли ми задаємося цим питанням і озираємося навколо, то бачимо, що наша планета буквально покрита осадовими породами. Ви помітите цей тип шаруватої породи на виїздах з автостради. Цей тип породи відрізняється від наносів, утворених у результаті спустошуючого цунамі в Японії у 2011 році, своїми величезними розмірами – як протяжністю вздовж земної поверхні, так і висотою осадових формацій. Нижче наведено кілька фотографій осадових формацій, які я зробив під час подорожей.

Осадові формації у внутрішніх районах Марокко, які простягаються на багато кілометрів і мають висоту в сотні метрів
Осадові формації у внутрішніх районах Марокко, які простягаються на багато кілометрів і мають висоту в сотні метрів
Осадові поклади в Джоггінсі, Нова Шотландія (Канада). Пласти мають нахил близько 30 градусів і укладені вертикально більш ніж на кілометр углиб
Осадові поклади в Джоггінсі, Нова Шотландія (Канада). Пласти мають нахил близько 30 градусів і укладені вертикально більш ніж на кілометр углиб

Укіс у Гамільтоні, Онтаріо (Канада) являє собою осадову формацію висотою в багато метрів. Це частина Ніагарського укосу, що тягнеться на сотні миль

Укіс у Гамільтоні, Онтаріо (Канада) являє собою осадову формацію висотою в багато метрів. Це частина Ніагарського укосу, що тягнеться на сотні миль

Ця осадова формація охоплює значну частину Північної Америки
Ця осадова формація охоплює значну частину Північної Америки
Осадові формації на шляху через Середній Захід США
Осадові формації на шляху через Середній Захід США

 

 

 

 

Зверніть увагу на автомобілі (ледь помітні) для порівняння з розмірами даних осадових формацій
Зверніть увагу на автомобілі (ледь помітні) для порівняння з розмірами даних осадових формацій
Осадові формації простягаються на багато миль…
Осадові формації простягаються на багато миль…
Осадові формації Брайс-Каньйон на Середньому Заході США
Осадові формації Брайс-Каньйон на Середньому Заході США
Високі осадові формації на Середньому Заході США, через які прокладено шоссе
Високі осадові формації на Середньому Заході США, через які прокладено шоссе
Континентальна протяжність осадових відкладень на Середньому Заході США. Вони мають ширину в декілька миль і тягнуться вздовж на сотні миль. Взято з «Гранд-Каньйон: пам'ятник катастрофі» Д-ра Стіва Остіна
Континентальна протяжність осадових відкладень на Середньому Заході США. Вони мають ширину в декілька миль і тягнуться вздовж на сотні миль. Взято з «Гранд-Каньйон: пам’ятник катастрофі» Д-ра Стіва Остіна

Тож, якщо одне спустошуюче цунамі в Японії залишило осадові наноси, вимірювані в сантиметрах і протяжністю в декілька кілометрів, то яким механізмом можна пояснити гігантські й континентальні за масштабом осадові формації, виявлені майже по всій земній кулі (в тому числі на дні океану), які підносяться на сотні метрів і простягаються на тисячі кілометрів? Чи можуть ці осадові породи бути свідченням потопу часів Ноя?

Швидке утворення осадових формацій

Ніхто не заперечує, що наша планета покрита осадовими породами неймовірно масивних розмірів. Питання в тому, чи були ці осадові формації утворені в результаті однієї події (тобто потопу часів Ноя) або ж низки менших подій (масштабів цунамі в Японії в 2011 році), відділених значними часовими інтервалами. Наведений нижче малюнок ілюструє саме цю концепцію.

Концептуальна ілюстрація способу утворення великих осадових формацій, окрім потопу часів Ноя
Концептуальна ілюстрація способу утворення великих осадових формацій, окрім потопу часів Ноя

Ми бачимо, що в цій моделі осадового утворення (позначається терміном неокатастрофізм) серія масштабних осадових явищ розділена великими інтервалами часу. Ці явища додають осадові шари на попередні шари, і тому величезні формації, які ми спостерігаємо в усьому світі сьогодні, створюються послідовно.

Утворення ґрунтів і осадові пласти

Осадові породи на Острові Принца Едварда (Канада). Ми бачимо, що на їх поверхні сформувався шар ґрунту; це свідчить про те, що пройшов деякий проміжок часу з тих пір, як ці осадові пласти були нанесені повенями
Осадові породи на Острові Принца Едварда (Канада). Ми бачимо, що на їх поверхні сформувався шар ґрунту; це свідчить про те, що пройшов деякий проміжок часу з тих пір, як ці осадові пласти були нанесені повенями

Чи маємо ми якісь реальні дані, що можуть допомогти оцінити ці дві моделі? Насправді, це не так складно помітити – поверх багатьох осадових формацій утворився шар ґрунту. Таким чином, фізичним і наглядним індикатором часового інтервалу після появи осадової формації є ґрунт, що сформувався зверху. Ґрунт характеризується горизонтами (горизонт А – часто темний з органічним матеріалом, горизонт В – із вмістом мінералів і т.д.).

Тонкий шар ґрунту (і дерева) виникли на осадових породах на Середньому Заході США як свідчення того, що ці осадові породи утворилися певний час тому назад
Тонкий шар ґрунту (і дерева) виникли на осадових породах на Середньому Заході США як свідчення того, що ці осадові породи утворилися певний час тому назад
Шар ґрунту добре видно поверх осадової породи на Середньому Заході США. Це значить, що ці скелі утворилися певний час тому назад.
Шар ґрунту добре видно поверх осадової породи на Середньому Заході США. Це значить, що ці скелі утворилися певний час тому назад.

Осадові шари, з яких формується нове морське дно, незабаром будуть відзначені ознаками життя. Червоточини, тунелі молюсків та інші ознаки життя (відомі як біотурбація) є красномовним свідченням появи живих організмів і певного часового інтервалу з моменту утворення осадових шарів на морському дні.

Життя на дні неглибоких морів через досить короткий проміжок часу красномовно проявить себе. Це називається біотурбацією
Життя на дні неглибоких морів через досить короткий проміжок часу красномовно проявить себе. Це називається біотурбацією
Тестування моделі послідовності катастроф шляхом пошуку слідів ґрунтоутворення або біотурбації на кожному із шарів, утворених у різних час
Тестування моделі послідовності катастроф шляхом пошуку слідів ґрунтоутворення або біотурбації на кожному із шарів, утворених у різних час

Озброївшись цими знаннями, давайте проаналізуємо, чи є сліди ґрунту або біотурбації на поверхні кожного з шарів, утворених у різний час. Зрештою, ця модель говорить про те, що в якийсь момент кожен із шарів був зовнішньою поверхнею протягом значних періодів часу або на суші, або під водою. У цьому випадку ми повинні очікувати, що деякі з цих поверхонь матимуть сліди ґрунту або біотурбації. Коли ці тимчасово граничні поверхні були поховані під наступними осадовими шарами, сліди ґрунту або біотурбації також були б поховані. Прогляньте ще раз фотографії у статті. Чи бачимо ми якісь ознаки формування ґрунту або біотурбації?

Жодних слідів ґрунту або біотурбації в цій осадовій формації на Середньому Заході США
Жодних слідів ґрунту або біотурбації в цій осадовій формації на Середньому Заході США

На наведених вище і нижче фото немає жодних ознак присутності ґрунту або біотурбації. Подивіться ще раз на фотографію Гамільтонської ущелини, і ви не побачите жодних слідів біотурбації або ґрунту. Згідно з цими даними, підошва цих утворень сформувалася майже одночасно з покрівлею. А ці утворення здіймаються приблизно на 50-100 метрів у висоту.

Складчатість осадових порід

Осадові пласти, що сформувалися в 1980 році на горі Сент-Хеленс, вже стали крихкими до 1983 року. Взято з «Гранд-Каньйону: пам'ятник катастрофі» Д-ра Стіва Остіна
Осадові пласти, що сформувалися в 1980 році на горі Сент-Хеленс, вже стали крихкими до 1983 року. Взято з «Гранд-Каньйону: пам’ятник катастрофі» Д-ра Стіва Остіна

Осадові пласти, нанесені текучими водами, від початку промочені водою, й тому гнучкі й податливі. Але для того, щоб ці осадові пласти висохли й затверділи, потрібно всього кілька років; і коли це відбувається, вони стають крихкими, як засвідчило виверження вулкана Сент-Хеленс в 1980 році, а потім розлом в озері в 1983 році.

Осадова порода дуже швидко стає крихкою. У крихкому стані її вигін призводить до розломів
Осадова порода дуже швидко стає крихкою. У крихкому стані її вигін призводить до розломів

Вигін крихкої породи призводить до розломів. Цей принцип показаний на малюнку збоку. Ми можемо бачити такий тип породи в Ніагарському укосі. Після утворення осадових пластів, вони стали крихкими, і під час вигину назовні деяких із них, вони зламалися під дією здвигової напруги, утворивши Ніагарський укіс, який простягається на сотні миль. Із цих свідчень

Ніагарський укіс – осадова формація, яка зламалась під дією здвигової напруги і була піднята при розломі
Ніагарський укіс – осадова формація, яка зламалась під дією здвигової напруги і була піднята при розломі
Ніагарський укіс – підняття, що простягається на сотні миль
Ніагарський укіс – підняття, що простягається на сотні миль

нам відомо, що підняття, яке утворило Ніагарський укіс, відбулося після того, як ці осадові товщі стали крихкими, тому між відкладенням цих осадових товщ і підняттям, що утворило укіс, пройшов деякий проміжок часу. Між цими подіями було, принаймні, достатньо часу, щоб товщі стали твердими й крихкими – це не займає епохи, але принаймні декілька років.

На фото внизу – великі осадові формації, які я сфотографував у Марокко. Видно, що формація пластів згинається як єдине ціле. Немає свідчень їх розлому при натязі або під дією здвигової напруги. Вся ця формація мала бути гнучкою на момент згинання. Але якщо для осадових порід потрібно всього кілька років, щоб стати крихкими, це означає, що не міг пройти значний проміжок часу між утворенням нижніх і верхніх шарів у цій формації. Якби «проміжок часу» пройшов, то більш ранні шари стали б крихкими і скоріше зламалися б, ніж зігнулися, коли формація зазнавала складчастості.

Осадові утворення в Марокко. Вся формація вигнута як єдине ціле, показуючи, що вона все ще була гнучкою (а не сухою і крихкою), коли відбувався вигин. Це свідчить про те, що підошва і покрівля цієї формації утворилися майже одночасно
Осадові утворення в Марокко. Вся формація вигнута як єдине ціле, показуючи, що вона все ще була гнучкою (а не сухою і крихкою), коли відбувався вигин. Це свідчить про те, що підошва і покрівля цієї формації утворилися майже одночасно
Схема монокліналі (вигину знизу вгору) в Гранд-Каньйоні показує, що він був піднятий вертикально приблизно на 5000 футів, або одну милю. Адаптовано з «Молодої Землі» Д-ра Джона Морріса
Схема монокліналі (вигину знизу вгору) в Гранд-Каньйоні показує, що він був піднятий вертикально приблизно на 5000 футів, або одну милю. Адаптовано з «Молодої Землі» Д-ра Джона Морріса

Ми спостерігаємо аналогічний тип вигину в Гранд-Каньйоні. У якийсь момент в минулому стався вигин знизу вгору (позначається терміном монокліналь), подібний до Ніагарського укосу, який підняв одну сторону формації на одну милю вертикально вгору (це видно з різниці висот 7000 футів у порівнянні з 2000 футами на протилежному боці підняття) . Але в даному випадку не відбулося розлому пластів  (як у Ніагарського укосу). Замість цього відбувся вигин як підошви, так і покрівлі формації, який вказує на те, що вона все ще була пластична, а не крихка в процесі утворення.

Вигин, який стався в районі Тапітс, у нижньому пласті осадових утворень Гранд-Каньйону. Взято з «Гранд-Каньйон: пам'ятник катастрофі» Д-ра Стіва Остіна
Вигин, який стався в районі Тапітс, у нижньому пласті осадових утворень Гранд-Каньйону. Взято з «Гранд-Каньйон: пам’ятник катастрофі» Д-ра Стіва Остіна

Це вказує на те, що часовий інтервал між утворенням підошви і покрівлі цієї формації має верхню межу в декілька років (час, необхідний для того, щоб осадові товщі стали твердими й крихкими).

Потоп часів Ноя і потоп на Марсі

Безумовно, уявлення про те, що потоп часів Ноя відбувся насправді, досить суперечливе, і в одній статті я не можу розглянути всі виникаючі питання, тож сподіваюся зробити це пізніше.

Утворення осадових порід і повені на Марсі?
Утворення осадових порід і повені на Марсі?

Але принаймні корисно прийняти до уваги іронію сучасності. Через наявність розщелин і слідів осадових порід, виявлених на Марсі, активно постулюється, що там колись стався величезний потоп. Нестиковка з цією теорією полягає в тому, що на Червоній планеті ніколи не було виявлено води. Земля ж покрита водою на 2/3 – це достатня товща води, щоб покрити всю земну кулю висотою в одну милю, якби океанські розломи були підняті, а гори на суші згладжені, щоб поверхня мала менше топографічних варіацій. Крім того, Земля покрита осадовими формаціями континентального розміру, які, згідно фізичним і наглядним свідченням, мали швидко утворитися в результаті руйнівного катаклізму. І все ж вважається майже єрессю постулювати, що потоп такого масштабу колись обрушився на нашу планету. Хіба це не подвійний стандарт? Хоча ми можемо розглядати фільм про Ноя як просте відтворення міфу, написане у вигляді голлівудського сценарію, нам варто проаналізувати й подумати, можливо самі скелі кричать про цей потоп, написаний на кам’яних скрижалях.