Чи дійсно Ісус – син діви з роду Давида?

Ми дізналися, що слово «Христос» позначає старозавітний титул. Наразі пропоную розглянути наступне питання: чи був Ісус Назорянин тим самим «Христом» із старозавітних пророцтв?

З роду Давида

Псалом 132 зі Старого Заповіту, написаний за 1000 років до Ісуса, містить специфічне пророцтво:

Ради Давида, Свого раба, не відвертай лиця від Свого помазанця ( = «Христа»).

Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: Від плоду утроби твоєї Я посаджу на престолі твоїм! Бо вибрав Сіона Господь…

Я там вирощу рога Давидового, для Свого помазанця вготую світильника (Псалом  132:10-17)

Ми бачимо, що задовго до Ісуса іудейські псалми пророкували, що Божий помазанець (тобто, «Христос») прийде з роду Давида. Саме тому євангельські генеалогії показують, що Ісус – нащадок Давида, таким чином підкреслюючи, що в Ісусі здійснилося дане пророцтво.

Чи насправді Ісуснащадок Давида?

 Але звідки нам відомо, що євангелісти не вигадали ці генеалогії, «підігнавши» їх у відповідності з пророцтвом? Вони зі співчуттям ставилися до Ісуса й, можливо, прагнули прикрасити правду.

У наших спробах з’ясувати істину стануть у пригоді свідчення вороже налаштованих очевидців. Вони особисто були присутні під час певних подій, тож мали мотив для спростування фактів, що могли бути неправдивими. Припустимо, що особи А і Б потрапили в дорожньо-транспортну пригоду. Вони звинувачують одна одну – тож являються вороже налаштованими очевидцями. Якби особа А заявила, що вона бачила, як особа Б набирала повідомлення в телефоні за мить до аварії, і особа Б визнала цей факт, тоді можна прийняти, що ця частина суперечки правдива – бо особа Б нічого не отримує в разі признання нею цього факту.

Подібним чином, слова вороже налаштованих очевидців того часу можуть допомогти нам зрозуміти, що ж насправді трапилося з Ісусом. Дослідник Нового Заповіту Д-р Ф. Брюс розглянув посилання іудейських рабинів на Ісуса в Талмуді й Мішні. Він виділив наступний коментар про Ісуса:

Улла сказав: Ви б повірили, що для нього (тобто Ісуса) хтось би так ревно шукав захисту? Він був обманщиком, і Всемилостивий каже: «Не милосердься над ним і не скривай його» (Второзаконня 13:9). Випадок з Ісусом відрізнявся, адже він був наближений до царства”. Ст. 56

Ось як Ф. Брюс коментує дане твердження рабинів:

Зображуються спроби знайти для нього захист (відчувається виправдовувальна нота в адресу християн). Навіщо їм намагалися захистити того, хто винен в таких злочинах? Тому що він був «наближений до царства», тобто до Давида. Ст. 57

Інакше кажучи, вороже налаштовані єврейські рабини не оскаржували твердження євангелістів про те, що Ісус походив із роду Давида. Однак, вони ставили під сумнів слова Ісуса про те, що він являється «Христом», і виступали проти постулатів Євангелія про нього, але при цьому погоджувалися, що Ісус дійсно походить із царської родини Давида. Тож ми знаємо, що євангелісти не просто вигадали історію про походження Ісуса, аби пророцтво «справдилося». Слова вороже налаштованих очевидців не розходяться з цим моментом.

Чи був він сином діви?

Не можна виключати імовірність, що дане пророцтво справдилося «випадково», адже були й інші представники царської сім’ї. Але народження від діви! Таке не могло трапитися «випадково». Це або: 1) непорозуміння, 2) обман або 3) чудо – інших варіантів бути не може.

Народження від діви мимохідь згадується в статті “Початок Адама”. Новозавітні автори Лука й Матвій чітко зазначають, що Марія зачала Ісуса, будучи дівою. Матвій також стверджує, що таким чином справдилося пророцтво Ісаї (750 р. до н.е.), який писав:

Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл (тобто, «з нами Бог») Ісаї 7:14 (у вірші від Матвія 1:23 пророцтво вже справдилося)

Можливо, це звичайне непорозуміння. Оригінальне слово на івриті הָעַלְמָ֗ה (вимовляється хаалма) було перекладено як «діва», однак воно має ще друге значення – «молода дівчина», тобто молода незаміжня дівчина. Можливо Ісая в 750 р. до н.е. використав це слово саме в другому значенні. А Матвій та Лука, маючи зі свого боку релігійну необхідність восхваляти Ісуса, невірно розтлумачили, що Ісая насправді мав на увазі «молоду жінку», а не «діву». Додайте до цього несвоєчасну (тобто, дошлюбну) вагітність Марії, і отримаємо «божественне здійснення» пророцтва у вигляді народження Ісуса.

Багато хто приводив мені таке пояснення, і ми не можемо спростувати його, оскільки зараз неможливо перевірити, чи була дівчина на той час незайманою чи ні. Однак пояснення насправді не таке вже просте. «Септуагінта» – це іудейський переклад Старого Заповіту з івриту на грецьку мову, зроблений у 250 р. до н.е. – за 250 років до народження Ісуса. Тож як саме іудейські рабини переклали вірш від Ісаї 7:14 з івриту на грецьку мову? Вони використали «молода жінка» чи «діва»? Хоча багато хто, здавалося б, знає, що оригінальне слово на івриті הָעַלְמָ֗ה позначає як «молоду жінку», так і «діву», ніхто не бере до уваги свідчення з Септуагінти – вона перекладає його словом παρθένος  (вимовляється партенос), яке позначає саме «діву». Іншими словами, провідні єврейські рабини в 250 р. до н.е. розтлумачили, що пророцтво Ісаї на івриті говорить про «діву», а не «молоду жінку» – це трапилося більш, ніж за 200 років до народження Ісуса. «Народження від діви» вигадали не євангелісти і не ранні християни.  Воно містилося в іудейських текстах задовго до приходу Ісуса.

Навіщо було провідним іудейським вченим у 250 р. до н.е. робити такий фантастичний переклад – у діви народиться син? Якщо вам на думку приходить те, що вони були забобонні й далекі від наукових знань, давайте подивимося під іншим кутом. Люди в той час займалися сільським господарством і знали основи розведення худоби. Ще за сотні років до появи «Септуагінти» Авраам і Сара знали, що в певному віці настає менопауза, і дітородна функція згасає. Так, вчені у 250 р. до н.е. не володіли сучасними знаннями в області хімії та фізики, однак їм було відомо, як розмножуються тварини й людина. Їм безперечно було відомо, що народження від діви неможливе, проте вони не використали еквівалент «молода жінка» в Септуагінті. Натомість, вони чорним по білому написали, що діва народить сина.

Діва Марія

Наразі розглянемо завершальну частину цієї історії. Хоча неможливо довести, що Марія була дівою, показово, що вона знаходилася на тому єдиному й нетривалому етапі свого життя, коли відповідь на це питання залишалася невизначеною. Марія жила в час великих родин. Часто зустрічалися сім’ї з десятьма дітьми. З огляду на це, який був шанс, що Ісус буде найстаршою дитиною? Адже якби він мав старшого брата чи сестру, ми б точно знали, що Марія не була дівою. У наші дні, коли сім’ї мають у середньому двох дітей, шанси на це рівні 50-50, проте на той час вони рівнялися 1 з 10. Шанси були 9 з 10, що «непорочне зачаття» можна відкинути з тієї простої причини, що Ісус мав старшого брата, але (як не дивно) він не мав.

Тепер звернімо увагу на винятковий час заручин Марії. Якби вона хоча б декілька днів перебувала в шлюбі, здійснення умови про «діву» знову ж таки можна було відкинути. З іншого боку, якби вона не була заручена і виявилася вагітною, у неї не було б нареченого, щоб дбати про неї. Згідно звичаїв тих часів, вагітна й незаміжня жінка залишилася б одною – якщо б її взагалі залишили в живих.

Мене приголомшують саме ці вражаючі й малоймовірні «збіги», через які стає неможливим спростувати народження сина від діви. Ці збіги неочікувані, але настільки узгоджені між собою, ніби Вищий розум організував наведені події для здійснення божественного плану і намірів.

Якби Марія вступила в шлюб до народження Ісуса, або якби Ісус мав старших братів і сестер, вороже налаштовані іудейські очевидці, безумовно, вказали б на це. Натомість виявляється, що в цьому пункті вони повністю згодні з євангелістами. Ф.Ф. Брюс зазначає це, пояснюючи, як саме Ісус згадується в працях рабинів:

Ісус згадується в рабинській літературі під іменем Ісус бен Пантера або Бен Пандіра. Це може означати «син пантери».  Найбільш вірогідним поясненням є те, що це спотворене «партенос» – грецьке слово на позначення «діви», що виникло з християнських посилань на нього як на сина діви (ст. 57-58).

Сьогодні, як і при житті Ісуса, існує неприязнь до нього й положень Євангелія, а також значне протистояння його вченню. Але різниця полягає в тому, що в той час жили очевидці, які, будучи налаштованими вороже, мали змогу спростувати основні пункти про Ісуса, якби ці пункти були вигадані або неправдиві.

Пагін: не встигне вигнатися, як буде зрізаний

Продовжуємо знайомитися з темою Пагона, що присутня в книгах декількох старозавітних пророків. Ми дізналися, що Єремія в 600 р. до н.е. продовжив розвивати дану тему (розпочату пророком Ісаєю за 150 років до цього) і об’явив, що Пагін стане Царем. У попередній статті йдеться про те, як Захарія на основі пророцтва Єремії передбачив, що ім’я Пагона буде Ісус, і він поєднає в собі ролі Царя та Священика; таке ніколи не траплялося раніше в історії ізраїльського народу.

Загадка Даниїла про намічений прихід Христа

На цьому тема Пагона не завершилася. Пророк Даниїл, котрий жив у період між Єремією та Захарією, прямо називає титул Христос (що позначає «Месія»). Водночас він торкається теми Пагона в незвичній загадці, передбачаючи, коли саме Месія відкриється народу. Близько 538 р. до н.е. він написав наступне:

… від того часу, як вийде приказ, щоб одбудувати Ерусалим, до Христа Владики – сїм сїмок і шістьдесять дві сїмки; А як мине сїм і шістьдесять дві сїмки, відданий буде на смерть Христос… (Даниїл 9:25-26, переклад П. Куліша та І. Пулюя)

Отже, ми знаємо, що Даниїл писав про майбутнього Христа. Даниїл вказує точку відліку (видача указу про відбудову Єрусалиму) і певний проміжок часу («сім сімок і шістьдесять дві сімки»), що завершиться явлінням Христа (= Месії), який потім загадковим чином «відданий буде на смерть». Структура цього передбачення є досить прозорою. Але чи можемо ми вирахувати дату явління Христа? Пропоную почати з розгляду події, яка запустила відлік цього пророчого годинника.

Вихід наказу про відбудову Єрусалиму

Десь через 100 років після Даниїла, Неємія був виночерпієм у перського імператора Артаксеркса. Це означає, що він був наближений до найвищої влади в Перській імперії. За цих обставин він просить і отримує королівський указ про відновлення та відбудування Єрусалиму. Ось як він це висвітлює:

І сталося в місяці нісані, двадцятого року царя Артаксеркса… я сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподобаний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробів батьків моїх, і я відбудую його! І сказав я цареві: Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи до намісників …  І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною.  І прибув я до намісників … і дав їм цареві листи. А цар послав зо мною зверхників війська та верхівців (Неємія 2:1-9)

Отже, описується королівський указ про відновлення і відбудування Єрусалиму, підкріплений листами «до намісників», доставленими в супроводі вершників Перської імперії. Оскільки перський імператор Артаксеркс – відома фігура у світській історії, а цей указ визначає початок даного періоду в часи правління Артаксеркса (20-й рік правління в місяці нісані), ми можемо визначити, коли саме це відбувалося. Артаксеркс зійшов на перський престол відразу після смерті свого батька Ксеркса в грудні 465 р. до н.е. (1), і оскільки цей указ був виданий 1 числа місяця нісана (березень/квітень) під час його 20-го року правління, вираховуємо дату указу – 5 березня 444 р. до н.е. (1).

«Сім сімок і шістьдесять дві сімки»

Але які «сімки» використовував Даниїл для виміру проміжків часу? У Законі Мойсея згадується цикл із семи років, згідно якого кожен сьомий рік земля мала відпочивати від сільськогосподарської обробки. Це висвітлено наступним чином:

Коли ви ввійдете до землі, що Я даю вам, то святкуватиме земля та суботу для Господа. Шість літ будеш засівати своє поле, і шість літ обтинатимеш свого виноградника, і збиратимеш урожай його,         а сьомого року субота повного відпочинку буде для землі… субота для Господа (Левит  25:2-4)

У пророцтві Даниїла йдеться про «роки», і, використовуючи цю лінію міркування, «сімками» він позначає цикли по сім років. У цьому випадку сім «сімок» і шістдесят дві «сімки» можна арифметично зобразити як (7+62) * 7 = 483 роки.

360-денний рік

Використана при цьому тривалість року дещо збиває з пантелику. Зараз ми користуємося сонячним роком (= 365.24219879 днів на рік), тому що можемо точно виміряти, за скільки Земля робить повний оберт навколо Сонця. На той час існувало 2 типи календаря: перший було побудовано за місячним циклом (подібно до нинішнього мусульманського календаря), отримуючи 354 дні на рік; другий містив дванадцять 30-денних місяців – всього 360 днів на рік. При цьому будь-який календар потребує «узгодження» надлишкових  годин у кожній добі. Наприклад, згідно західного календаря, раз у 4 роки настає високосний рік, котрий має 366 днів. Це дозволяє скоригувати 365.24219879 днів, за які Земля робить повний оберт навколо Сонця. У давньоєгипетській, вавилонській, індійській та грецькій цивілізаціях був звичайний календар у 360 днів. Здається, що саме він лежить в основі розрахунків Даниїла.

Намічений прихід Христа

Ця довідкова інформація дозволить нам легко вирахувати рік приходу Христа згідно загадки Даниїла. 483 роки по 360 дні/рік складають:

483 років * 360 днів/рік = 173 880 днів

По західному календарю маємо 476 сонячних років із залишком у  25 днів. (173 880/365.24219879 = 476 і 25 у залишку).

Відправною точкою для даних розрахунків є указ Артаксеркса, виданий 5 березня 444 р. до н.е.  Додавши 476 сонячних років до цієї дати, отримаємо 5 березня, 33 р. н.е. (немає 0 року, календар переходить від старої до нової ери за один рік, тож арифметично це -444 + 476 + 1 = 33).

Якщо тепер 25 днів у залишку додати до 5 березня 33 р. н.е., ми приїдемо до 30 березня 33 р. н.е., як проілюстровано на графіку нижче. Ось як Хохнер (чиїм розрахункам я слідую) це описує:

«Додавши 25 днів до 5 березня (444 р. до н.е.), отримуємо 30 березня (33 р. н.е.), яке припадає на 10 число місяця нісана. У цей день відбувся тріумфальний вступ Ісуса в Єрусалим …» Хохнер, Хронологічні аспекти життя Христа. Част. VI, стор. 16, 1977.

Хронологія пророцтва Даниїла про «сімки», що завершується тріумфальним входом Ісуса
Хронологія пророцтва Даниїла про «сімки», що завершується тріумфальним входом Ісуса

Тріумфальний вхід Ісуса – той самий день

Я пишу цю статтю на Вербну неділю – той самий день, коли ми вшановуємо тріумфальний вхід Ісуса в Єрусалим. Зроблені вище припущення і нескладні розрахунки свідчать, що загадка Даниїла про «сімки» вказує саме на Вербну неділю. У цей день Ісус був представлений іудейському народу як Цар, або Христос. Це відомо напевне, тому що Захарія (який передбачив ім’я Христа) також писав:

Радій вельми…  дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці (Захарія  9:9)

Довгоочікуваний Цар відкриється під час свого в’їзду в Єрусалим на віслюкові, у супроводі гучної та радісної юрби. У день тріумфального вступу Ісуса в Єрусалим – той самий день, передбачений Даниїлом у загадці про «сімки», – Ісус в’їхав в Єрусалим на віслюкові. Лука наводить опис цих подій:

А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили, кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім’я! Мир на небесах, і слава на висоті! … І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним, і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це (від Луки 19:37-42)

У цій історії Ісус заплакав, тому що люди не розпізнали того самого дня, передбаченого Захарією й Даниїлом. Саме тому, що вони не розпізнали день явління Христа, станеться щось цілком несподіване. Даниїл у тому самому розділі, що й загадка про «сімки», передбачив:

А як мине сїм і шістьдесять дві сїмки, відданий буде на смерть Христос… (Даниїл 9:26, переклад П. Куліша й І. Пулюя)

Замість того, щоб зійти на престол і правити, Христос буде «відданий на смерть». Деякі варіанти перекладу вживають поняття «буде зрізаний», підкреслюючи таким чином звернення Даниїла до теми Пагона, що виженеться з пня Ієсеевого. Ця тема була розпочата задовго до Ісаї, розвинена Єремією, ім’я Пагона передбачене Захарією, а тепер і час загибелі передбачений спільно Даниїлом і Захарією. Отже, Христос буде відданий на смерть. Як же це станеться? Ми повертаємось до книги пророка Ісаї в нашій наступній статті, де наводиться яскравий опис.

 

1) Посилання по статті взято з книги: Хронологічні аспекти життя Христа

Частина VI: Гарольд У. Хохнер

Як були передбачені подробиці смерті Христа?

Ґрунтовне передбачення загибелі Христа від старозавітних пророків

В останній статті ми розглянули, що пророк Даниїл передбачив загибель Христа через визначене число років. Його пророцтво справдилося під час тріумфального входу Ісуса в Єрусалим – коли його представили як Христа Ізраїлю – рівно через 173 880 днів після видачі перського указу про відбудову Єрусалиму. Слово «загибель» відноситься до зображення пророком Ісаєю Пагона, що виженеться зі, здавалося б, мертвого пня. В інших варіантах перекладу згадується Пагін, котрий «буде зрізано». Як це розуміти?

Ісая відмічений на історичній хронології. Він жив у період правління царів дому Давида
Ісая відмічений на історичній хронології. Він жив у період правління царів дому Давида

У своїй книзі Ісая також наводить інші пророцтва, використовуючи інші образи на додаток до Пагона. Одним із образів є грядущий Слуга. Хто такий цей «Слуга»? Яка роль відведена йому? Ми детально розглянемо цей довгий уривок. Я наводжу його повністю без змін, додаючи лише декілька своїх коментарів:

Грядущий Слуга. Уривок із книги Ісаї 52:13-53:12

52 13Ось пощастить Слузі моєму; він вознесеться, піде вгору, стане вельми великим.

14І як жахалися численні, глядівши на нього, – вигляд його не мав нічого людського в собі, – 15так многота народів буде на нього дивуватись,

царі затулять рота свого; бо таке побачать, що їм не оповідалось, довідаються про таке, чого не чули.

Бачимо, що Слугою буде саме чоловік, адже Ісая вживає звертання «він», «його» й ціленаправлено описує майбутні події («вознесеться», «стане великим»), тож це чітке вичерпне пророцтво. Але про що конкретно в ньому йдеться?

У рядках про «многоту народів» знайшла свій відголосок Божа обіцянка, дана Аврааму на декілька століть раніше, що «всі племена землі» благословляться в ньому.

«Вигляд» Слуги, згідно пророцтва, буде спотворений і не матиме «нічого людського в собі». Не сказано однозначно, яка роль відведена Слузі, однак колись всі народи «довідаються».

53 1Хто б повірив тому, що ми чули?  Кому рамено Господнє об’явилось?
2 Він [Слуга], мов той пагін, виріс перед нами,
мов корінь із землі сухої.

Не було в ньому ні виду, ні краси, – ми бачили його, – ні вигляду принадного не було в ньому. 3 Зневажений, останній між людьми,

чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали. 

Хоча багато народів буде на Слугу дивуватись, він буде «зневажений» і «чоловік бόлів, що зазнав недуги».

4 Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі.

Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив. 
5 Він же був поранений за гріхи наші,
роздавлений за беззаконня наші.

Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані.  

Слуга візьме на себе «наші болі», при цьому буде «принижений» і «роздавлений». А «кара, що була на ньому» принесе спасіння і зцілення для кожного із «многоти народів».

Я пишу цю статтю на Страсну П’ятницю. Світські та біблійні джерела свідчать, що в цей день близько 2000 років тому (і все ж понад 700 років після написання Ісаєю цього пророцтва) Ісус був розп’ятий.

6 Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на нього. 

Зі статті Спотворена сутність (частина 2) ми знаємо, що біблійне визначення гріха – це «недосягнення призначеної для нас цілі». Подібно до зігнутої стріли ми відхиляємося від правильної траєкторії. Цей Слуга понесе той самий гріх (беззаконня), який ми породили.

7 Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст;

немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст. 

Слуга буде немов ягня, котре ведуть «на заріз». Проте він не буде ні оскаржувати свого покарання, ні навіть «розтуляти уста». Ми побачили в статті про жертвоприношення Авраама, що баран замістив собою сина Авраама. Цей баран – ягня – був забитий на горі Моріа. Ісус був розп’ятий на тому ж самому місці (гора Моріа = Єрусалим). Ягнят приносили в жертву на Песах – і Ісус був також страчений на Песах.

8 Насильно, скорим судом його вхопили. Хто з його сучасників думав, що його вирвано з землі живих і що за гріхи народу свого його побито аж до смерти? 

Цього Слугу буде «вирвано з землі живих». Раніше пророк Даниїл писав, що Христос «буде погублений» після представлення його Месією перед народом Ізраїлю. Ісая також передбачає, що він буде «вирваний з землі живих» – тобто загине! Отже, в ту доленосну Страсну п’ятницю Ісус помер, був буквально «вирваний з землі живих», всього через кілька днів після того, як він був представлений Месією під час свого тріумфального входу в Єрусалим.

9 І з злочинцями визначили Йому гроба Його, та Його поховали в багатого,

хоч провини Він не учинив, і не було в Його устах омани…

Хоча Ісус був страчений і загинув як злочинець («з злочинцями визначили Йому гроба Його»), євангелісти пишуть, що багатий чоловік із правлячого синедріону – Йосип Ариматейський – взяв тіло Ісуса й поховав його у своїй гробниці (від Матвія 27:57-60). Ісус буквально здійснив обидві сторони парадоксального пророцтва – хоча «з злочинцями визначили Йому гроба Його», але «Його поховали в багатого».

10 Та Господь схотів придавити його стражданням.

Якщо він принесе своє життя в покуту,

то узрить потомство, житиме довго,

і рука його вчинить успішно волю Господню. 

Жорстока смерть Ісуса не була жахливою випадковістю або нещастям. Волею Господа було «придавити його стражданням». Але навіщо? Подібно до системи жертвоприношень Мойсея, де ягнята були спокутною жертвою за гріхи віруючого, у даному випадку життя Слуги також покладене «в покуту» за гріхи. Чиї гріхи? Повертаючись до рядків про «многоту народів» (вище), маються на увазі гріхи кожного представника «многоти народів». Ісая говорить в тому числі про нас із вами.

11 Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням.

Слуга мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі. 

Хоча уривок про Слугу описує жахливі речі, у кінці він змінює тон на оптимістичний і навіть переможний. Після страшного страждання, цей Слуга «побачить світло». Невже він повернеться до життя?! Даними рядками Ісая пророкує саме це. Я розглядав воскресіння Христове в одній зі своїх статей. Дивовижно, що існують свідчення воскресіння Христа й пророцтва про це – за сотні років до його приходу.

Отже, Слуга «побачить світло і …  виправдає багатьох». Під «виправдати» мається на увазі дарувати «праведність». Ми розглядали, як Авраам отримав праведність від Бога. Аналогічним чином цей Слуга «виправдає», тобто дарує праведність «багатьом».

12 Тому то дам уділ Йому між великими,

і з потужними буде ділити здобич за те,

 що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахований,

хоч гріх багатьох Сам носив і заступавсь за злочинців!

Уривок про Слугу неймовірним чином вказує на розп’яття й воскресіння Ісуса. Це дає деяким критикам підставу стверджувати, ніби євангельські розповіді були спеціально підігнані «у відповідності» до цього пророцтва про Слугу. Але заключні слова Ісаї спростовують ці твердження. Заключні слова пророчать не розп’яття та воскресіння як таке, а вплив смерті Ісуса на суспільство через багато років. Що саме передрікає Ісая? Цей Слуга, хоча й помре як злочинець, одного дня буде «між великими».

Євангелісти не могли підігнати цю частину «у відповідність» із пророцтвом, оскільки Євангелія були написані всього через кілька десятиліть після розп’яття Ісуса – коли вплив його смерті на суспільство був невідомим. У час написання Євангелій Ісус в очах світу залишався зачинателем «згубних забобонів», за що й поплатився. Зараз 2000 років потому ми бачимо вплив його смерті й усвідомлюємо, як з плином часу він став «великим». Євангелісти ніяк не могли цього передбачити, однак пророку Ісаї це вдалося. Слуга, також відомий як Пагін, своєю добровільною жертвою притягуватиме увагу людей – навіть поклонятися йому – як і передрікав Ісус, коли назвав себе «Сином Людським» на суді перед Синедріоном; і в цьому люди знайдуть ключ до спасіння.

Пагін: ім’я його передбачене за сотні років до народження

Ми розглянули, як пророк Ісая у своїй книзі використав образ Пагона. Із занепалої династії Давида має прийти «він», наділений мудрістю й силою. Єремія доповнив ці слова твердженням, що Пагін буде настільки ж знаним, як і сам ГОСПОДЬ (старозавітне ім’я Бога).

Захарія розвиває тему Пагона

Захарія повертається з Вавилонського заслання і відбудовує Храм
Захарія повертається з Вавилонського заслання і відбудовує Храм

Пророк Захарія жив у 520р. до н.е.; це період одразу після повернення єврейського народу до Єрусалиму зі свого першого заслання у Вавилон й початок відбудови їх зруйнованого храму. Посаду первосвященика на той час займав чоловік на ім’я Ісус, саме він відновив роботу священиків. Пророк Захарія разом із первосвящеником Ісусом наставляв єврейський народ. Ось що Бог – вустами Захарія – говорив про Ісуса:

Слухай же, первосвященику Ісусе, ти і твої товариші, що сидять перед тобою, бо вони – мужі доброї ознаки. Ось я приведу мого слугу – Пагона… – слово Господа сил, – (й) усуну в один день провини цього краю (Захарія 3:8-9)

Пагін! Захарія розвиває тему «Пагона», розпочату Ісаєю за 200 років до цього, а потім продовжену Єремією на 60 років раніше. Тут Пагін також названо «моїм слугою». Тож колега Захарії, первосвященик на ім’я Ісус, котрий жив у Єрусалимі в 520р. до н.е., став прообразом майбутнього Пагона. Але яким чином? Також сказано, що «в один день» ГОСПОДЬ усуне провини цього краю. Як же це станеться?

Пагін: священик і цар в одній особі

Далі у своїй книзі Захарія надає більш детальне пояснення. Щоб його зрозуміти, ми маємо знати, що ролі Священика й Царя були суворо розмежовані у Старому Заповіті. Жоден із царів дому Давида не міг стати священиком (хто робив спроби, ті вскочили у халепу), як і жоден священик не міг стати царем. Призначення священика полягало в посередництві між Богом і людиною й принесенні тваринних жертв Богу задля спокутування гріхів; призначенням Царя було справедливо правити на троні. Обидві ролі були значимі; обидві були унікальними. Але пізніше Захарія написав у своїй книзі:

І надійшло до мене таке слово Господнє: … Візьми срібла та золота й зроби вінець, і поклади на голову Ісусові… первосвященикові, і скажи йому: Так говорить Господь сил: Ось муж, ім’я йому Пагін. Він виженеться на своїм місці й відбудує храм Господній… і він буде носити величність, і сяде, і буде панувати на троні своєму, і він стане священиком на троні своєму, і рада миру буде поміж ними обома (Захарія 6:9-13)

Тут, всупереч усталеній традиції, первосвященик у дні Захарії (Ісус) повинен буде символічно одягти царський вінець як Пагін. Не забувайте, що Ісус був «прообразом майбутнього». Чи можливо, що покладання вінця на голову первосвященика Ісуса було «символом» майбутнього об’єднання ролей Царя і Священика? Колись ці дві ролі поєднаються в одній людині! Також зверніть увагу, що ім’я Пагона – Ісус. Яке значення цього імені?

Ісус Назарянин є цим «Пагоном»

Тепер пророцтво Захарії набуває сенсу. Ми маємо передбачення, зроблене в 520р. до н.е., що ім’я грядущого Пагона буде «Ісус»! Коли я усвідомив це, я був вражений. Існує пророцтво, що розкриває ім’я майбутнього Пагона, і це ім’я прямо вказує на Ісуса Назарянина.

Грядущий Ісус, за словами Захарії, поєднає в собі ролі Царя і Священика. У чому полягало призначення священиків? Від імені народу й за їхні гріхи вони приносили спокутні тваринні жертви Богу. Аналогічно до того, як Авраам приносив жертву на горі Моріа, а Мойсей ягня на Песах, священик викупляв гріхи людей шляхом тваринної жертви. Грядущому «Ісусу» призначалася така ж роль, щоб Господь міг «усунути в один день провини цього краю» – в день, коли грядущий священик Ісус запропонує себе в якості жертви. На місце й день цієї жертви вказували гора Моріа й свято Песах відповідно.

Чи йде вам на думку ще хоч одна людина в історії, чиє життя було б настільки детально передбачене, як життя Ісуса Назарянина в книгах старозавітних пророків? Дехто дискутує, що ці пророцтва «справджуються» в Ісусі тільки тому, що автори Євангелій вигадали свою історію про Ісуса у «відповідності» зі Старим Заповітом. Ім’я, яке Захарія дав «Пагону», – Ісус спростовує це, оскільки ім’я «Ісус» Назарянин добре відомо й поза Євангеліями. Іудейський Талмуд, Йосиф Флавій та інші автори-історики, які писали про Ісуса, прихильно або вороже налаштовані, завжди іменували його «Ісус» або «Христос».

Можна дискутувати, що ім’я «Ісус» було досить поширеним серед єврейського народу, тому вибір імені міг бути чистою випадковістю. Але подумайте про життя Ісуса Назарянина. Він стверджував, що є царем – Царем, якщо точніше. Таке значення має слово «Христос». Але протягом свого земного життя він фактично був священиком. Роль священика полягала в тому, щоб прийняти ягня від прославляючого єврея й принести його в жертву, спокутуючи при цьому кров’ю ягняти гріхи й провини єврея. Смерть Ісуса мала величезне значення, тому що вона також була жертвою Богу за всіх нас. Його смерть була спокутою за гріхи й провини кожної людини. Гріх землі був буквально стертий «в один день», як і передбачав Захарія, – у день смерті Ісуса. Своєю смертю він виконав усі зобов’язання як Священик, хоча й був у першу чергу відомий як «Христос», або Цар. Він поєднав у собі дві ролі. Пагін, котрий Давид колись назвав «Месією», це Священик-Цар. А його ім’я за 500 років до народження передвістив пророк Захарія.