Пагін: ім’я його передбачене за сотні років до народження

Ми розглянули, як пророк Ісая у своїй книзі використав образ Пагона. Із занепалої династії Давида має прийти «він», наділений мудрістю й силою. Єремія доповнив ці слова твердженням, що Пагін буде настільки ж знаним, як і сам ГОСПОДЬ (старозавітне ім’я Бога).

Захарія розвиває тему Пагона

Захарія повертається з Вавилонського заслання і відбудовує Храм
Захарія повертається з Вавилонського заслання і відбудовує Храм

Пророк Захарія жив у 520р. до н.е.; це період одразу після повернення єврейського народу до Єрусалиму зі свого першого заслання у Вавилон й початок відбудови їх зруйнованого храму. Посаду первосвященика на той час займав чоловік на ім’я Ісус, саме він відновив роботу священиків. Пророк Захарія разом із первосвящеником Ісусом наставляв єврейський народ. Ось що Бог – вустами Захарія – говорив про Ісуса:

Слухай же, первосвященику Ісусе, ти і твої товариші, що сидять перед тобою, бо вони – мужі доброї ознаки. Ось я приведу мого слугу – Пагона… – слово Господа сил, – (й) усуну в один день провини цього краю (Захарія 3:8-9)

Пагін! Захарія розвиває тему «Пагона», розпочату Ісаєю за 200 років до цього, а потім продовжену Єремією на 60 років раніше. Тут Пагін також названо «моїм слугою». Тож колега Захарії, первосвященик на ім’я Ісус, котрий жив у Єрусалимі в 520р. до н.е., став прообразом майбутнього Пагона. Але яким чином? Також сказано, що «в один день» ГОСПОДЬ усуне провини цього краю. Як же це станеться?

Пагін: священик і цар в одній особі

Далі у своїй книзі Захарія надає більш детальне пояснення. Щоб його зрозуміти, ми маємо знати, що ролі Священика й Царя були суворо розмежовані у Старому Заповіті. Жоден із царів дому Давида не міг стати священиком (хто робив спроби, ті вскочили у халепу), як і жоден священик не міг стати царем. Призначення священика полягало в посередництві між Богом і людиною й принесенні тваринних жертв Богу задля спокутування гріхів; призначенням Царя було справедливо правити на троні. Обидві ролі були значимі; обидві були унікальними. Але пізніше Захарія написав у своїй книзі:

І надійшло до мене таке слово Господнє: … Візьми срібла та золота й зроби вінець, і поклади на голову Ісусові… первосвященикові, і скажи йому: Так говорить Господь сил: Ось муж, ім’я йому Пагін. Він виженеться на своїм місці й відбудує храм Господній… і він буде носити величність, і сяде, і буде панувати на троні своєму, і він стане священиком на троні своєму, і рада миру буде поміж ними обома (Захарія 6:9-13)

Тут, всупереч усталеній традиції, первосвященик у дні Захарії (Ісус) повинен буде символічно одягти царський вінець як Пагін. Не забувайте, що Ісус був «прообразом майбутнього». Чи можливо, що покладання вінця на голову первосвященика Ісуса було «символом» майбутнього об’єднання ролей Царя і Священика? Колись ці дві ролі поєднаються в одній людині! Також зверніть увагу, що ім’я Пагона – Ісус. Яке значення цього імені?

Ісус Назарянин є цим «Пагоном»

Тепер пророцтво Захарії набуває сенсу. Ми маємо передбачення, зроблене в 520р. до н.е., що ім’я грядущого Пагона буде «Ісус»! Коли я усвідомив це, я був вражений. Існує пророцтво, що розкриває ім’я майбутнього Пагона, і це ім’я прямо вказує на Ісуса Назарянина.

Грядущий Ісус, за словами Захарії, поєднає в собі ролі Царя і Священика. У чому полягало призначення священиків? Від імені народу й за їхні гріхи вони приносили спокутні тваринні жертви Богу. Аналогічно до того, як Авраам приносив жертву на горі Моріа, а Мойсей ягня на Песах, священик викупляв гріхи людей шляхом тваринної жертви. Грядущому «Ісусу» призначалася така ж роль, щоб Господь міг «усунути в один день провини цього краю» – в день, коли грядущий священик Ісус запропонує себе в якості жертви. На місце й день цієї жертви вказували гора Моріа й свято Песах відповідно.

Чи йде вам на думку ще хоч одна людина в історії, чиє життя було б настільки детально передбачене, як життя Ісуса Назарянина в книгах старозавітних пророків? Дехто дискутує, що ці пророцтва «справджуються» в Ісусі тільки тому, що автори Євангелій вигадали свою історію про Ісуса у «відповідності» зі Старим Заповітом. Ім’я, яке Захарія дав «Пагону», – Ісус спростовує це, оскільки ім’я «Ісус» Назарянин добре відомо й поза Євангеліями. Іудейський Талмуд, Йосиф Флавій та інші автори-історики, які писали про Ісуса, прихильно або вороже налаштовані, завжди іменували його «Ісус» або «Христос».

Можна дискутувати, що ім’я «Ісус» було досить поширеним серед єврейського народу, тому вибір імені міг бути чистою випадковістю. Але подумайте про життя Ісуса Назарянина. Він стверджував, що є царем – Царем, якщо точніше. Таке значення має слово «Христос». Але протягом свого земного життя він фактично був священиком. Роль священика полягала в тому, щоб прийняти ягня від прославляючого єврея й принести його в жертву, спокутуючи при цьому кров’ю ягняти гріхи й провини єврея. Смерть Ісуса мала величезне значення, тому що вона також була жертвою Богу за всіх нас. Його смерть була спокутою за гріхи й провини кожної людини. Гріх землі був буквально стертий «в один день», як і передбачав Захарія, – у день смерті Ісуса. Своєю смертю він виконав усі зобов’язання як Священик, хоча й був у першу чергу відомий як «Христос», або Цар. Він поєднав у собі дві ролі. Пагін, котрий Давид колись назвав «Месією», це Священик-Цар. А його ім’я за 500 років до народження передвістив пророк Захарія.

Чому Ісуса називають «Христос»?

Я іноді запитую людей, яке прізвище було в Ісуса. Найчастіше вони відповідають: «Думаю, що його прізвище – Христос, але я не впевнений/а». Тоді я продовжую: «Якщо це так, то в його дитинстві чи брали Йосиф Христос і Марія Христос маленького Ісуса Христа з собою на ринок?» Коли люди чують це в такому контексті, то розуміють, що «Христос» – не прізвище Ісуса. Що ж це за слово «Христос»? Звідки воно походить? Що означає? Ми дізнаємося в даній статті.

Переклад і транслітерація

Спочатку ознайомимося з одним із прийомів перекладу. Перекладачі іноді передають поняття на іншу мову за допомогою схожого звучання, а не по значенню, особливо в відношенні імен або титулів. Цей прийом має назву транслітерація. Перекладачі Біблії також приймали рішення, яким способом краще передати її слова на цільовій мові (зокрема, імена й титули) – шляхом їх перекладу (тобто, по значенню) або шляхом транслітерації (тобто, по звучанню). Спеціального правила для цього не існує.

Септуагінта

Перший переклад Біблії був зроблений в 250р. до н.е., коли Старий Заповіт був перекладений з івриту на грецьку мову. Цей переклад має назву Септуагінта (або LXX) і використовується до сьогодні. Оскільки Новий Заповіт був написаний через 300 років грецькою мовою, його автори цитували саме Септуагінту на грецькій мові, а не Старий Заповіт на івриті.

Переклад і транслітерація в Септуагінті

На малюнку нижче показано, як це відображається в сучасних текстах Біблії:

Напрямки перекладів від оригіналу до сучасної Біблії
Напрямки перекладів від оригіналу до сучасної Біблії

Старий Заповіт був написаний на івриті – сектор №1. Стрілка від сектору №1 до №2 показує його переклад на грецьку мову в 250р. до н.е. На той момент текст Старого Заповіту існував уже на двох мовах – на івриті і грецькій. Новий Заповіт був написаний грецькою мовою, тому його поміщено у сектор №2. І Старий, і Новий Заповіт були доступні грецькою мовою, яка була універсальною мовою 2000 років тому назад.

У нижньому секторі №3 вказано сучасну мову, наприклад, українську. Як правило, переклад Старого Заповіту виконувався з оригіналу на івриті (стрілка з сектора №1 в №3), а Нового Заповіту – з оригіналу на грецькій мові (№2 -> №3).

Походження слова «Христос»

Тепер у тій самій послідовності розглянемо слово «Христос», котре з’являється в Новому Заповіті українською мовою.

Походження слова «Христос» у Біблії
Походження слова «Христос» у Біблії

Оригінальне слово на івриті в Старому Заповіті було «mashiyach»; тлумачний словник дає визначення його як «помазаний або посвячений» чоловік. Іудейські царі проходили помазання (обряд помазання єлеєм) перед вступом на престол, тому вони були помазанцями, або месіями. Старий Заповіт також містить пророцтво про особливого месію. Для Септуагінти перекладачі підібрали еквівалент на грецькій мові зі схожим значенням Χριστός (котре звучить як Христос); це слово походить від chrio, що означає «мазати або натирати єлеєм». Отже, слово Christos було передано в грецькій Септуагінті по значенню (а не транслітеровано по звучанню) з оригінального ‘mashiyach’ на івриті. Автори Нового Заповіту продовжили використовувати слово Христос у своїх текстах, щоб співвіднести Ісуса з помазанцем.

У Біблії українською мовою старозавітне слово Mashiyach найчастіше перекладено з івриту як «Помазанець», але іноді транслітеровано як «Месія». Новозавітне Christos транслітеровано як «Христос». Слово «Христос» позначає дуже специфічний старозавітний титул; воно утворилося шляхом перекладу з івриту на грецьку, а потім шляхом транслітерації з грецької на українську мову.

Оскільки слово «Христос» у сучасних текстах Старого Заповіту зустрічається нечасто, його зв’язок зі Старий Заповітом складніше прослідкувати. Але наш аналіз показує, що біблійне «Христос» = «Месія» = «Помазанець», і це слово позначає особливий титул.

Христос, передбачений у 1-му столітті

Нижче наведена реакція царя Ірода, коли волхви пришли зі сходу поклонитися «Царю Юдейському» – це також добре відомий уривок із різдвяної історії. Зверніть увагу, що слово «Цар» написано з великої літери, щоб позначити грядущого Царя над царями:

… мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: Де народжений Цар Юдейський? І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим. І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись? (Від Матвія 2:1-4)

Поняття «Христос» було добре відоме Іроду і його духовним радникам – ще до народження Ісуса – і в даному випадку воно використане без вказівки конкретно на Ісуса. Це тому, що «Христос» походить з Нового Заповіту на грецькій мові, котрий повсюдно читали євреї в 1-му столітті. «Христос» був (і досі є) титулом, а не ім’ям. Це слово з’явилося за сотні років до християнства.

Старозавітні пророцтва про прихід «Христа»

Насправді, пророчий титул «Христос» зустрічається уже в Псалмах, написаних Давидом близько 1000р. до н.е., – задовго до народження Ісуса.

Земні царі повстають… проти ГОСПОДА та Його Помазанця… Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє! Він тоді … промовить до них: Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою. Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив. Блаженні усі, хто на Нього надіється! (Псалом 2:2-7)

Псалом 2 в Септуагінті читається наступним чином (я цитую його з транслітерованим словом Христос, щоб ви побачили титул «Христос», ніби читаєте Септуагінту):

Земні царі повстають… проти ГОСПОДА та Його Христа… Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє! Він тоді … промовить до них… (Псалом 2)

Тепер ви «бачите» Христа в цьому абзаці, як і читач в 1-му столітті. Наступні псалми мають ще посилання на прихід Христа. Для кращого розуміння я приводжу стандартний уривок поряд з уривком, що містить транслітероване слово «Христос».

Псалом 132 – з івриту Псалом 132 – з Септуагінти
О Господи, … 10Ради Давида, Свого раба, не відвертай лиця від Свого помазанця. 11Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: Від плоду утроби твоєї Я посаджу на престолі твоїм! 17Я там вирощу рога Давидового, для Свого помазанця вготую світильника. О Господи, … 10Ради Давида, Свого раба, не відвертай лиця від Свого Христа. 11Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: Від плоду утроби твоєї Я посаджу на престолі твоїм! 17Я там вирощу рога Давидового, для Свого Христа вготую світильника.

Псалом 132 звернений у майбутнє («…Я там вирощу рога Давидового…»), як і багато інших уривків Старого Заповіту. Справа не в тому, що Новий Заповіт бере положення зі Старого Заповіту й «підстроює» їх під Ісуса. Євреї весь цей час ждуть свого Месію (чи Христа). Той факт, що вони ждуть і сподіваються на прихід Месії, пояснюється пророцтвами Старого Заповіту, котрі звернені в майбутнє.

Старозавітні пророцтва: специфічні, як система ключ-замок

Специфічні передбачення майбутнього у Старому Заповіті роблять його незвичайною книгою. Це ніби дверний замок. Замок має певну конструкцію, тому тільки конкретний «ключ», що підходить до замка, може відкрити його. Старий Заповіт також можна порівняти з замком. Ми зустрічали свідчення цього в статтях Жертва Авраама, Початок Адама і Песах Мойсея. Псалом 132 містить умову, що «Христос» має походити з роду Давида. Доречне запитання: чи являється Ісус тим самим підходящим «ключем», котрий відкриває пророцтва? Ми розглядаємо це питання далі.