Чи дійсно Ісус – син діви з роду Давида?

Ми дізналися, що слово «Христос» позначає старозавітний титул. Наразі пропоную розглянути наступне питання: чи був Ісус Назорянин тим самим «Христом» із старозавітних пророцтв?

З роду Давида

Псалом 132 зі Старого Заповіту, написаний за 1000 років до Ісуса, містить специфічне пророцтво:

Ради Давида, Свого раба, не відвертай лиця від Свого помазанця ( = «Христа»).

Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: Від плоду утроби твоєї Я посаджу на престолі твоїм! Бо вибрав Сіона Господь…

Я там вирощу рога Давидового, для Свого помазанця вготую світильника (Псалом  132:10-17)

Ми бачимо, що задовго до Ісуса іудейські псалми пророкували, що Божий помазанець (тобто, «Христос») прийде з роду Давида. Саме тому євангельські генеалогії показують, що Ісус – нащадок Давида, таким чином підкреслюючи, що в Ісусі здійснилося дане пророцтво.

Чи насправді Ісуснащадок Давида?

 Але звідки нам відомо, що євангелісти не вигадали ці генеалогії, «підігнавши» їх у відповідності з пророцтвом? Вони зі співчуттям ставилися до Ісуса й, можливо, прагнули прикрасити правду.

У наших спробах з’ясувати істину стануть у пригоді свідчення вороже налаштованих очевидців. Вони особисто були присутні під час певних подій, тож мали мотив для спростування фактів, що могли бути неправдивими. Припустимо, що особи А і Б потрапили в дорожньо-транспортну пригоду. Вони звинувачують одна одну – тож являються вороже налаштованими очевидцями. Якби особа А заявила, що вона бачила, як особа Б набирала повідомлення в телефоні за мить до аварії, і особа Б визнала цей факт, тоді можна прийняти, що ця частина суперечки правдива – бо особа Б нічого не отримує в разі признання нею цього факту.

Подібним чином, слова вороже налаштованих очевидців того часу можуть допомогти нам зрозуміти, що ж насправді трапилося з Ісусом. Дослідник Нового Заповіту Д-р Ф. Брюс розглянув посилання іудейських рабинів на Ісуса в Талмуді й Мішні. Він виділив наступний коментар про Ісуса:

Улла сказав: Ви б повірили, що для нього (тобто Ісуса) хтось би так ревно шукав захисту? Він був обманщиком, і Всемилостивий каже: «Не милосердься над ним і не скривай його» (Второзаконня 13:9). Випадок з Ісусом відрізнявся, адже він був наближений до царства”. Ст. 56

Ось як Ф. Брюс коментує дане твердження рабинів:

Зображуються спроби знайти для нього захист (відчувається виправдовувальна нота в адресу християн). Навіщо їм намагалися захистити того, хто винен в таких злочинах? Тому що він був «наближений до царства», тобто до Давида. Ст. 57

Інакше кажучи, вороже налаштовані єврейські рабини не оскаржували твердження євангелістів про те, що Ісус походив із роду Давида. Однак, вони ставили під сумнів слова Ісуса про те, що він являється «Христом», і виступали проти постулатів Євангелія про нього, але при цьому погоджувалися, що Ісус дійсно походить із царської родини Давида. Тож ми знаємо, що євангелісти не просто вигадали історію про походження Ісуса, аби пророцтво «справдилося». Слова вороже налаштованих очевидців не розходяться з цим моментом.

Чи був він сином діви?

Не можна виключати імовірність, що дане пророцтво справдилося «випадково», адже були й інші представники царської сім’ї. Але народження від діви! Таке не могло трапитися «випадково». Це або: 1) непорозуміння, 2) обман або 3) чудо – інших варіантів бути не може.

Народження від діви мимохідь згадується в статті “Початок Адама”. Новозавітні автори Лука й Матвій чітко зазначають, що Марія зачала Ісуса, будучи дівою. Матвій також стверджує, що таким чином справдилося пророцтво Ісаї (750 р. до н.е.), який писав:

Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл (тобто, «з нами Бог») Ісаї 7:14 (у вірші від Матвія 1:23 пророцтво вже справдилося)

Можливо, це звичайне непорозуміння. Оригінальне слово на івриті הָעַלְמָ֗ה (вимовляється хаалма) було перекладено як «діва», однак воно має ще друге значення – «молода дівчина», тобто молода незаміжня дівчина. Можливо Ісая в 750 р. до н.е. використав це слово саме в другому значенні. А Матвій та Лука, маючи зі свого боку релігійну необхідність восхваляти Ісуса, невірно розтлумачили, що Ісая насправді мав на увазі «молоду жінку», а не «діву». Додайте до цього несвоєчасну (тобто, дошлюбну) вагітність Марії, і отримаємо «божественне здійснення» пророцтва у вигляді народження Ісуса.

Багато хто приводив мені таке пояснення, і ми не можемо спростувати його, оскільки зараз неможливо перевірити, чи була дівчина на той час незайманою чи ні. Однак пояснення насправді не таке вже просте. «Септуагінта» – це іудейський переклад Старого Заповіту з івриту на грецьку мову, зроблений у 250 р. до н.е. – за 250 років до народження Ісуса. Тож як саме іудейські рабини переклали вірш від Ісаї 7:14 з івриту на грецьку мову? Вони використали «молода жінка» чи «діва»? Хоча багато хто, здавалося б, знає, що оригінальне слово на івриті הָעַלְמָ֗ה позначає як «молоду жінку», так і «діву», ніхто не бере до уваги свідчення з Септуагінти – вона перекладає його словом παρθένος  (вимовляється партенос), яке позначає саме «діву». Іншими словами, провідні єврейські рабини в 250 р. до н.е. розтлумачили, що пророцтво Ісаї на івриті говорить про «діву», а не «молоду жінку» – це трапилося більш, ніж за 200 років до народження Ісуса. «Народження від діви» вигадали не євангелісти і не ранні християни.  Воно містилося в іудейських текстах задовго до приходу Ісуса.

Навіщо було провідним іудейським вченим у 250 р. до н.е. робити такий фантастичний переклад – у діви народиться син? Якщо вам на думку приходить те, що вони були забобонні й далекі від наукових знань, давайте подивимося під іншим кутом. Люди в той час займалися сільським господарством і знали основи розведення худоби. Ще за сотні років до появи «Септуагінти» Авраам і Сара знали, що в певному віці настає менопауза, і дітородна функція згасає. Так, вчені у 250 р. до н.е. не володіли сучасними знаннями в області хімії та фізики, однак їм було відомо, як розмножуються тварини й людина. Їм безперечно було відомо, що народження від діви неможливе, проте вони не використали еквівалент «молода жінка» в Септуагінті. Натомість, вони чорним по білому написали, що діва народить сина.

Діва Марія

Наразі розглянемо завершальну частину цієї історії. Хоча неможливо довести, що Марія була дівою, показово, що вона знаходилася на тому єдиному й нетривалому етапі свого життя, коли відповідь на це питання залишалася невизначеною. Марія жила в час великих родин. Часто зустрічалися сім’ї з десятьма дітьми. З огляду на це, який був шанс, що Ісус буде найстаршою дитиною? Адже якби він мав старшого брата чи сестру, ми б точно знали, що Марія не була дівою. У наші дні, коли сім’ї мають у середньому двох дітей, шанси на це рівні 50-50, проте на той час вони рівнялися 1 з 10. Шанси були 9 з 10, що «непорочне зачаття» можна відкинути з тієї простої причини, що Ісус мав старшого брата, але (як не дивно) він не мав.

Тепер звернімо увагу на винятковий час заручин Марії. Якби вона хоча б декілька днів перебувала в шлюбі, здійснення умови про «діву» знову ж таки можна було відкинути. З іншого боку, якби вона не була заручена і виявилася вагітною, у неї не було б нареченого, щоб дбати про неї. Згідно звичаїв тих часів, вагітна й незаміжня жінка залишилася б одною – якщо б її взагалі залишили в живих.

Мене приголомшують саме ці вражаючі й малоймовірні «збіги», через які стає неможливим спростувати народження сина від діви. Ці збіги неочікувані, але настільки узгоджені між собою, ніби Вищий розум організував наведені події для здійснення божественного плану і намірів.

Якби Марія вступила в шлюб до народження Ісуса, або якби Ісус мав старших братів і сестер, вороже налаштовані іудейські очевидці, безумовно, вказали б на це. Натомість виявляється, що в цьому пункті вони повністю згодні з євангелістами. Ф.Ф. Брюс зазначає це, пояснюючи, як саме Ісус згадується в працях рабинів:

Ісус згадується в рабинській літературі під іменем Ісус бен Пантера або Бен Пандіра. Це може означати «син пантери».  Найбільш вірогідним поясненням є те, що це спотворене «партенос» – грецьке слово на позначення «діви», що виникло з християнських посилань на нього як на сина діви (ст. 57-58).

Сьогодні, як і при житті Ісуса, існує неприязнь до нього й положень Євангелія, а також значне протистояння його вченню. Але різниця полягає в тому, що в той час жили очевидці, які, будучи налаштованими вороже, мали змогу спростувати основні пункти про Ісуса, якби ці пункти були вигадані або неправдиві.

Знамення про «Гілку»: відродження мертвого пня

Були критики, котрі ставили під сумнів владу Ісуса. Він відповідав їм, посилаючись на попередніх пророків і стверджуючи, що вони передбачили його життя. Ось один із прикладів, коли Ісус сказав їм:

 Дослідіть но Писання… вони ж свідчать про Мене! (від Івана 5:39)

Іншими словами, Ісус стверджував, що його прихід був передбачений у Старому Заповіті за сотні років до цього. Старозавітні пророки говорили, що сам Бог надихав їх писання. Оскільки жодна людина не здатна з точністю передбачити майбутнє на сотні років наперед, Ісус говорив, що треба дослідити писання для пошуку відповіді – чи є його прихід частиною Божественного задуму чи ні. Це перевірка з метою побачити, чи існує Бог і чи Він говорить. Ми можемо звернутися до Старого Заповіту, щоб проаналізувати і розглянути для себе це питання.

Спочатку невеликий огляд. Прихід Ісуса був передбачений на самому початку Старого Заповіту. Потім ми побачили, що жертва Авраама вказувала на місце, де Ісуса принесуть в жертву, тоді як Песах передвіщав день року, коли це відбудеться. Ми розглядали Псалом 2, в якому титул «Христос» використовувався для позначення грядущого Царя. Але на цьому знаки не закінчуються. Було багато інших писань, направлених у майбутнє, з використанням інших титулів і тематик. Ісая (750р. до н.е.) розпочав тему, яка була розвинена в більш пізніх книгах Старого Заповіту, – тему грядущої Гілки.

 «Гілка» у творах Ісаї

На малюнку представлена хронологія з Ісаєю та іншими старозавітними авторами.

Ісая відмічений на історичній хронології. Він жив у період правління царів дому Давида
Ісая відмічений на історичній хронології. Він жив у період правління царів дому Давида

На хронології видно, що книга Ісаї була написана в період правління царської династії Давида (1000-600 рр. до н.е.). У той час (близько 750р. до н.е.) правителі й царство переживали моральний занепад. Ісая закликав царів повернутися до Бога й жити в дусі Мойсеєвих законів. Але Ісая знав, що Ізраїль не розкається, і пророкував його зруйнування й кінець правління царської династії.

Він використав особливу метафору – образ величезного дерева для зображення царської династії. У коренів цього дерева знаходився Ієсей, батько царя Давида. Услід за Ієсеєм династію продовжував Давид, а з приходом його наступника Соломона дерево продовжило рости й розвиватися.

Зображення Ісаєю Династії у вигляді дерева
Зображення Ісаєю династії у вигляді дерева

Спочатку дерево … потім пень … потім Гілка

Ісая писав, що це «дерево» династії скоро зрубають, залишивши тільки пень. Ось як він почав зображення дерева, котре потім перетворив на загадку про пень і Гілку:

І вийде паросток від кореня Ієссеєвого, і гілка виросте від кореня його; і спочине на ньому Дух Господній, дух премудрості й розуму, дух ради і кріпості, дух відання і благочестя… (Ісая 11:1-2)

Зображення династії у вигляді пня Ієссея – батька Давида
Зображення династії у вигляді пня Ієссея – батька Давида

Зруб цього «дерева» відбувся приблизно через 150 років після Ісаї, близько 600р. до н.е., коли вавилоняни завоювали Єрусалим і вислали його народ і царя в заслання до Вавилону (на хронології цей період позначений червоним кольором). Ієсей був батьком царя Давида й стояв у коренів династій Давида. Відтак, метафора «пень Ієсея» означала майбутній крах династії Давида.

Гілка: грядущий «він» з роду Давида, котрий має мудрість

Паросток з мертвого пня Ієсеєвого
Паросток з мертвого пня Ієссея

Але це пророцтво торкалось більш далекого майбутнього, ніж падіння царської династії. Ісая передбачав, що хоча «пень» буде здаватися мертвим , колись в далекому майбутнього паросток, відомий як Гілка, виникне на цьому пні. Цю Гілку співвідносять з «ним», тому Ісая говорить про особливого чоловіка, котрий прийде з роду Давида уже після падіння династії. Цей чоловік буде мати таку мудрість, владу й знання, ніби сам Дух Господній спочив на ньому.

Ісус … «він» з роду Давида, котрий має мудрість

Ісус відповідає вимозі походження «від пня Ієсеєва», оскільки Ієсей і Давид були його предками. Ісус мав виключну мудрість і розум. Його прозорливість, самовладання й глибокодумність у спілкуванні зі своїми опонентами й учнями продовжують вражати його критиків і послідовників до сих пір. Його сила творити чудеса, описані в Євангеліях, безсумнівна. Можна обрати для себе не вірити в них, проте їх не можна ігнорувати. Ісус мав виключну мудрість і силу, котрими, згідно пророцтва Ісаї, буде володіти ця Гілка.

«Гілка» в творах Єремії

Ісая ніби залишив дороговказ в історії. Але на цьому все не закінчилося. Його дороговказ є першим із ряду знаків. Єремія, який жив через 150 років після Ісаї, коли практично на його очах настав крах династії Давида, писав:

Ось, настають дні, – говорить Господь, – і восставлю Давиду Паросток праведний, і воцариться Цар, і буде чинити мудро, і буде робити суд і правду на землі. У дні Його Іуда спасеться й Ізраїль буде жити безпечно; А це Його Ймення, яким Його кликати будуть: Господь праведність наша. (Єремія 23:5-6)

Єремія докладно висвітлює тему Гілки з династії Давида, котру розпочав Ісая за 150 років до цього. Гілка – це Цар, що прийде правити. Це в точності те, про що говорить пророцтво з Псалма 2 про грядущого Сина Божого/Христа/Месію. Чи можливо те, що Гілка й Син Божий – це одне й те саме?

Гілка: ГОСПОДЬ – праведність наша

Але яке ім’я  буде мати ця Гілка? Його будуть звати «ГОСПОДЬ», і він буде також «нашою» (тобто, людською) Праведністю. Як ми бачили у випадку з Авраамом, проблема людей в тому, що ми «зіпсовані» й потребуємо «праведності». В описі Гілки ми зустрічаємо натяк, що люди в майбутньому, згідно Єремії, отримають необхідну «праведність» від ГОСПОДА – самого ЙХВХ (ЙХВХ – це ім’я Боже в Старому Заповіті). Але яким чином це здійсниться? Захарія додає також інші деталі, продовжуючи розвивати тему Грядущої Гілки, і передвіщає навіть ім’я Ісуса – ми розглянемо це далі.