Терези в давньому Зодіаку

Терези – друге сузір’я зодіаку; його назва позначає «важільні ваги, що складаються з двох чаш». Згідно сучасного гороскопу, якщо ви народилися між 24 вересня і 23 жовтня, ваш знак – Терези. Сучасний гороскоп підказує нам, як набути статку й процвітання, керуючись рекомендаціями до одного з дванадцяти знаків Зодіаку, та дає уявлення про риси нашої особистості. Сучасна астрологія застосовує гороскоп, щоб направити нас у пошуках справжнього кохання (любовний гороскоп), успіху в стосунках, здоров’ї та благополуччя. Але хіба це первобутнє призначення Зодіаку? Візьміть до уваги! Відповідь на це питання розкриє для вас гороскоп зовсім з іншого боку. Він може розповісти історію, про яку ви й не підозрювали, ставлячи собі за мету тільки перевірити гороскоп для свого знаку Зодіаку…

Сузір’я Терезів

Фото сузір’я Терезів. Чи можна роздивитися серед зірок ваги?

Терези – це сузір’я, що позначає важільні ваги. Погляньте на скупчення зірок – чи можете ви роздивитися серед них важільні ваги? Навряд чи.

Зорі в сузір’ї Терезів, сполучені лініями

Навіть сполучивши зірки Терезів за допомогою ліній, ми не отримаємо чіткого зображення важільних вагів. Однак саме цей образ на позначення сузір’я сягає своїм корінням глибоко в історію людства.

Нижче зображення зодіаку в храмі єгипетського міста Дендера, якому більше 2000 років. Знак Терезів обведено червоним кольором.

Зодіак в Дендері. Знак Терезів виділено червоним

На плакаті з журналу National Geographic зображені зодіакальні сузір’я, видимі в Південній півкулі. Трикутник сузір’я Терезів анітрохи не схожий на ваги.

Плакат зодіакальних сузірь National Geographic. Терези виділено червоним

Отже, сузір’я Терезів, що уособлює собою небесні ваги, не з’явилося в результаті розташування зірок у формі вагів. Скоріше, спочатку виникла сама ідея зважувальних ваг. Потім ця ідея була перенесена астрологами на зірки як повторюваний знак для передачі з покоління в покоління. Давні люди могли показувати своїм дітям сузір’я Терезів і розповідати їм історію, пов’язану з вагами. Це було первісне астрологічне призначення Терезів.

Творець сузір’їв

Сузір’я Зодіаку разом утворюють Історію – увіковічену серед зірок. Хто ж є автором цієї історії?

Найдавнішою книгою Біблії, написаною ще до Мойсея, була книга Йова. Йов згадує сузір’я та стверджує, що їх створив Бог:

Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні..

Йов 9:9

12 знаків Зодіаку складають Історію, задуману Творцем. Ця історія стосується космічної боротьби між Ним та Його супротивником. Діва – перший розділ Історії – про передбачений прихід нащадка жінки-Діви – був написаний у нічному небі для споглядання всіма народами.

Терези – розділ Давнього Зодіаку

Терези становлять другий розділ цієї Історії. Терези зображають ще одне знамення для всіх народів у нічному небі. У ньому ми бачимо знак Божої Справедливості. Праведність, правосуддя, порядок, влада та її інститути, що існуватимуть після становлення Його Царства, проілюстровані для нас небесними Терезами. У Терезах ми стикаємось віч-на-віч із вищою справедливістю, виважуванням покарання за наш гріх і ціною викуплення з його полону.

На жаль, вирок для нас несприятливий. Найяскравіша зірка знаходиться на верхній чаші терезів – отже, багаж наших добрих справ недостатньо великий. Псалми виголошують той самий вирок:

Справді, людські сини як та пара, сини й вищих мужів обмана: як узяти на вагу вони легші від пари всі разом!

Пс. 62:9

Астрологічний знак Терезів був даний, щоб нагадати нам, що наша чаша добрих справ недостатньо вагома. Вища справедливість Царства Божого виявляє, що всі ми маємо баланс добрих справ, що важить не більше за наш подих, тобто обмежений і недостатній.

Але ми не позбавлені надії. Як і при виплаті боргових зобов’язань, існує плата, що здатна покрити нестачу чеснот і добрих справ. У Псалмах говориться, що

… викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки.

Пс. 49:8

Як Йов знав про свого викупителя, котрий би урівноважив його борг перед небесами, так і знаки Зодіаку розказують про того самого Викупителя, який допоможе з нашими потребами.

Гороскоп для Терезів із давнього Зодіаку

Оскільки Гороскоп походить від грецького “горо” (година, період часу), а пророчі писання відкривають важливі знамення для нас, ми можемо відзначити послання Терезів. У писаннях говориться наступне:

Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли.

Гал. 4:4-5

Вказуючи, що «встановлений час справдився», Євангеліє виділяє особливий “горо” для прочитання нами. Ця година стосується не години нашого народження, а тієї години, що була встановлена на початку людської історії. Говорячи, що Ісус «народився від жінки», Біблія вказує на Діву та її Зерно.

Як саме він прийшов? Він прийшов у відповідності до “Закону”. Він прийшов під знаком важільних чаш Терезів.

З якою метою він прийшов? Він прийшов, щоб «викупити» всіх, хто був «під законом» важільних чаш Терезів. Він може викупити тих із нас, чия чаша добрих справ виявиться занадто легкою. За цим слідує обіцянка про «усиновлення до синівства».

Керуючись наступними вказівками, ми можемо дізнатися істинний гороскоп для Терезів:

Терези нагадують, що наше прагнення до багатства може легко перерости в жадібність, прагнення стосунків може змусити нас міняти партнерів, ніби рукавички, й переступати через інших у пошуках власного щастя. Терези говорять про те, що ці риси несумісні з чашею праведності на вагах. Підсумуйте кожен вчинок у своєму житті. Будьте обережні, бо Терези та біблійні Книги попереджають нас, що Бог покладе на ваги всі наші діяння, включаючи потаємні. Якщо в судний день чаша добрих справ виявиться занадто легкою, нам знадобиться Викупитель. Продумайте всі варіанти зараз, але пам’ятайте, що зерно Діви з’явилося, щоб викупити нас з полону гріха. Використовуйте дане Богом чуття, щоб відділити грішне від праведного у своєму житті. На даний момент може бути незрозумілим, що означає “усиновлення” в гороскопі для Терезів, проте якщо ви й надалі невпинно шукатимете відповіді, Він направить ваш шлях. Для цього підходить будь-який час і день тижня.

Терези й Скорпіон

З ходом людської історії уявлення про Терези мінялися. На ранніх астрологічних зображеннях і в назвах зірок сузір’я зустрічаються кігті Скорпіона, котрі ось-ось схоплять Терези. Найяскравіша зірка сузір’я, Зубенешамалі, походить від арабських слів al-zuban al-šamāliyya, що означають “північний пазур”. Друга за яскравістю зірка Терезів, Зубенелгенубі, походить від арабських слів al-zuban al-janūbiyy, що означають “південний пазур”. Два пазурі Скорпіона готові схопити Терези. Це свідчить про велику боротьбу, що триває між цими двома супротивниками. Як розгортатиметься ця боротьба, ми дізнаємося далі в історії знаку Скорпіона. Щоб зрозуміти історію Зодіаку з самого початку, див. знак Діви.

Діва й Зодіак – про знаки нашої долі

У наші дні 12 знаків Зодіаку асоціюються з астрологією й гороскопом. Співвідносячи дату народження з одним із дванадцяти знаків, сучасний гороскоп пророкує нашу долю. Він також направляє нас у пошуках справжнього кохання (любовний гороскоп), успіху в стосунках, здоров’ї та добробуті. 12 знаків Зодіаку, котрі пов’язують дату народження з особистим гороскопом, – це:

  1. Діва: 24 серпня – 23 вересня
  2. Терези: 24 вересня – 23 жовтня
  3. Скорпіон: 24 жовтня – 22 листопада
  4. Стрілец: 23 листопада – 21 грудня
  5. Козеріг: 22 грудня –  20 січня
  6. Водолій: 21 січня – 19 лютого
  7. Риби: 20 лютого – 20 березня
  8. Овен: 21 березня – 20 квітня
  9. Телець: 21 квітня – 21 травня
  10. Близнюки: 22 травня – 21 червня
  11. Рак: 22 червня –  23 липня
  12. Лев: 24 липня – 23 серпня

Астрологія й сучасний гороскоп

Гороскоп походить від грецьких слів horo (ώρα) – «час, сезон, період часу» і skopus (σκοπός) – «ціль, або відмітка». Астрологія походить від astro (άστρο) – «зірка» й logia (λογια) – «вивчення». Сучасний астрологічний гороскоп співвідносить дату народження кожної людини з одним із сузір’їв Зодіаку. Але хіба це первобутній метод, котрим в давнину тлумачили знаки Зодіаку?

Що таке Зодіак? Звідки він походить?

12 знаків Зодіаку – це сузір’я, видимі з Землі протягом року. Яке первинне призначення 12-ти знаків Зодіаку?

Візьміть до уваги! Відповідь на це питання розкриє для вас гороскоп зовсім з іншого боку. Він може розповісти історію, про яку ви й не підозрювали, ставлячи собі за мету тільки перевірити гороскоп для свого знаку Зодіаку…

Найдавніша книга Біблії, написана ще до часів Авраама 4000 років тому, – це книга Йова. Йов стверджує, що сузір’я були створені Господом:

Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні..

Йов 9:9

Йому вторить Амос, ще один пророк Біблії:

Той, хто Волосожара й Оріона створив, Хто смертну темноту зміняє на ранок, а день затемняє на ніч, хто прикликує воду морську й виливає її на поверхню землі, Господь Ймення Йому!

Амос 5:8

Волосожар, або Плеяди – це зоряне скупчення в сузір’ї Тільця. Якщо Йов згадує їх у своїй книзі понад чотири тисячі років тому, значить зодіакальні сузір’я були відомі ще в глибоку давнину. Ми можемо дізнатися, яке призначення мав Зодіак давним-давно, щоб направити свою долю іншим способом, ніж це робить сучасний гороскоп. Розглянемо докладніше на прикладі сузір’я Діви.

Сузір’я Діви

Нижче наведено фото зоряного скупчення в сузір’ї Діви. Діва – це молода, незаміжня жінка. Але серед зірок неможливо розгледіти її силует; зірки не розташовані у вигляді жіночої фігури.

Сузір’я Діви в нічному небі. Чи бачите ви фігуру жінки?
Сполучні лінії в сузір’ї Діви

Навіть з’єднавши зірки в сузір’ї Діви, як показано на малюнку з Вікіпедії, нам важко розгледіти серед них жінку чи молоду дівчину.

Але саме ця фігура служила Знаменням з часів найдавніших збережених записів. Сузір’я часто зображено з великою кількістю деталей, але їх походження не пов’язано з ним самим.

Детальна ілюстрація сузір’я Діви

Нижче наведено зображення всього Зодіаку в храмі єгипетського міста Дендера, що датується 1 ст. до н.е. Цей зодіак містить всі 12 зодіакальних знаків, а Діва обведена червоним кольором. Схема справа більш чітко зображує зодіакальні фігури. Ми бачимо, що Діва тримає в руках зернятко пшениці. Цим зернятком є Спіка, найяскравіша зірка в сузір’ї Діви.

Зодіак з єгипетського храму в Дендері. Діва виділена червоним

Зірка Спіка в сузір’ї Діви на тлі нічного неба:

Сузір’я Діви з найяскравішою зіркою – Спікою

Чому Спіка уособлює саме зернятко пшениці (в інших джерелах – качан кукурудзи)? Це неможливо виявити із самого сузір’я Діви, як неможливо роздивитися і фігуру молодої жінки серед його зірок.

Це говорить про те, що Діва – молода дівчина з зернятком пшениці – не виникла в результаті розташування зірок у формі дівочої фігури. Навпаки, вона була відома ще до того, як була поміщена на небо. Так звідки ж походить Діва, що тримає зернятко? Кому вперше прийшла думка помістити її серед сузір’їв?

Гороскоп і Зодіак від самого Творця

Йов стверджує, що зодіакальні сузір’я яляются «знаменнями», створеними Господом на самому початку часів. Задовго до того, як послання пророків були записані в книгах, знамення були поміщені серед зірок як ілюстрації плану Господнього. Оригінальний зодіак не був призначений для того, щоб направляти нас в пошука багатства, любові й добробуту в залежності від нашої дати народження. Зодіак був візуальною ілюстрацією Божественного задуму. Ми зустрічаємо це в історії створення світу на початку Біблії. В один із шести днів творення:

 І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками».

Бут. 1:14

Сучасна астрологія стверджує, що може передбачити положення справ людини й подій у світі, грунтуючись на розташуванні зірок. Але ж не зірки визначають плин нашого життя. Вони – прості знамення для запланованих Творцем подій, і саме Він впливає на наше життя.

Оскільки зірки знаменують час «священних зібрань», а гороскоп означає ‘horo’ (період часу) + ‘skopus’ (ціль), сузір’я повинні були повідомити нам Його гороскоп через 12 знаків Зодіаку. Вони розповідають історію за допомогою зірок – таким було первісне призначення астрології.

Астрологія спільно з пророками

Вивчення розташування зірок (астрологія) для знаменування часу «священних зібрань» (гороскоп) не дає вичерпної інформації про намічені Творцем події. Подальші деталі зібрані в книгах пророків. Прикладом може служити народження Ісуса. Евангеліє описує, як астрологи змогли зрозуміти знамення про його народження, вивчаючи зірки:

Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому.

Матв. 2:1-2

Зірки вказали мудрецям, «хто» саме з’явився на світ (Христос), але не вказали, «де». Щоб дізнатися місце, слід було звернутися до письмового одкровення.

3 І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим. 4 І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись? 5 Вони ж відказали йому: У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: 6 І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з’явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський.

Матв. 2:3-6

Завданням астрологів було, щоб пророки змогли глибше зрозуміти те, що зможуть розповісти їм зірки. Це залишається в силі й на сьогоднішній день. Ми можемо зробити екскурс в історію й дізнатися, як виглядав астрологічний гороскоп в давнину. Ми можемо отримати повне розуміння через пророчі книги, котрі містять подальші подробиці для кожного знака.

Ця історія, написана зірками в самому початку історії, містить запрошення для нас – прийняти участь у космічному плані Творця. Але перш ніж зробити це, ми повинні зрозуміти її. Звідки вона бере свій початок? Сучасний гороскоп, як правило, починається зі знака Овна. Але в давнину гороскоп очолював знак, з якого ми почнемо нашу історію, – знак Діви.

Історія Діви з самого початку

Коли Адам і Єва ослухались Господа, він викрив їх первородний гріх у раю й пообіцяв змію (Сатані):

.. Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту.

Бут. 3:15
Дійові особи та їх взаємини, передбачені в райському саду. Жінка зі своїм нащадком є первобутнім значенням Діви. У давнину сузір’я Діви служило нагадуванням про цю обіцянку

Господь дав обіцянку, що «нащадок» (образно «зерно») з’явиться від жінки без згадки її союзу з чоловіком, – значить жінка є непорочної дівою. Це зерно жінки «зітре голову» змію. Єдина людина, народжена від діви, – це Ісус Христос. Поява Його від діви була передбачена в самому початку часів, про що докладно розповідається тут. Перші люди в пам’ять про обіцянку Творця створили образ Діви з зернятком пшениці (Спіка) і помістили її серед сузір’їв, щоб нащадки також пам’ятали дану обіцянку.

Таким чином Божий задум, представлений 12-ма образами, увіковічненими в сузір’ях Зодіаку, вивчався, розповідався й переказувався протягом століть від Адама до Ноя. Після всесвітнього потопу нащадки Ноя спотворили оригінальне оповідання, й воно перетворилося на гороскоп, яким ми знаємо його сьогодні.

Ісус і гороскоп для Діви

Ісус Христос озвучив гороскоп для Діви, коли сказав:

… Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь. Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе.

Ів. 12:23-24

Ісус стверджував, що є тим самим зерном –  зіркою Спіка –  яке добуде велику перемогу для нас – «плоду рясного». «Зерно» діви з’явилося в означений час = ‘horo’, тобто Ісус прийшов не будь-коли, а в заздалегідь визначений час. Він повідомив про це, щоб ми могли позначити (skopus) цей час і слідувати історії – прочитати гороскоп, призначений нам.

Таким чином, 12 знаків Зодіаку стосуються кожної людини. Справа не тільки в індивідуальному гороскопі на підставі дати нашого народження. 12 знаків Зодіаку складаються в повноцінну історію, здатну провести нас, якщо ми дозволимо, до вічного життя через взаємини з Творцем Зодіаку.

Ваш щоденний гороскоп на основі давнього Зодіаку

Пророки позначили тимчасові періоди «священних зібрань», запрошуючи нас прийняти їх до уваги й жити відповідно. Оскільки гороскоп означає horo (годину) + skopus (ціль) ми можемо пояснити зодіакальні сузір’я більш повно. Ісус Христос сам позначив ‘horo’ для Діви та Спіки для нас. Нижче наводиться гороскоп на підставі цього:

Будьте уважні, щоб в щоденній метушні й гонитві за несуттєвими речами не пропустити ‘час’, оголошений Ісусом. Через це багато хто з нас не буде серед ‘плоду рясного’. Життя сповнене таємниць, але ключ до вічного життя й істинного багатства в тому, щоб розкрити для себе таємницю ‘плоду рясного’. Щодня просіть Творця направляти вас в пошуках розуміння. Оскільки Він помістив Знамення в сузір’я Діви, а також в книги пророків, Він дарує вам розуміння, якщо ви попросите, постукайте й будете шукати його. Риси Діви, що підходять для цього, – допитливість і сильне бажання відшукати відповіді. Якщо ці риси вам властиві, використовуйте їх для дії й подальшого розуміння знамення Діви.

Глибше в історію Діви та Зодіаку

Для більш детального ознайомлення з історією Діви, читайте також:

Обіцянка про нащадка Діви, дана Адаму

Знамення сина, народженого від Діви

Передбачення точного часу Його приходу

Унікальна історія кохання з Біблії – Рут та Боаз

При згадці про класичні історії кохання на думку, зазвичай, спадають історія Олени Троянської та Паріса (котра розв’язала Троянську війну, увіковічену в «Іліаді» Гомера), Клеопатри й Марка Антонія (котра втягнула Рим у громадянську війну з цезарем Октавіаном Августом), Ромео й Джульєтти, Красуні й Чудовиська, а також, імовірно, Попелюшки й Принца. У цих історіях події давнини, поп-культура й романтична вигадка поєднуються і створюють пристрасні любовні історії, що захоплюють наше серце, емоції й уяву.

Голівудський фільм про Рут і Боаза

Біблійна історія кохання Рут та Боаза

Неймовірним чином кохання, що спалахнуло між Рут і Боазом, виявилося набагато більш тривалим і шляхетним, ніж у будь-якій із вищезгаданих історій. До того ж, навіть зараз вона може служити повчальним словом для багатьох із нас – більш, ніж через 3 тисячі років після першої зустрічі Рут і Боаза. Також їх стосунки уособлюють містичну й духовну любов, котра пропонується нам Господом. Історія Рут і Боаза – про любов між людьми з різних соціальних верств, про життя в іміграції і стосунки між впливовим чоловіком і беззахисною жінкою – що типово для сучасної епохи #MeToo. Найголовніше, ця біблійна історія є прикладом побудови здорового шлюбу. У будь-якому випадку, їхня історія варта ознайомлення.

Вона записана в біблійній книзі Рут; вона має лише 3000 слів і доступна за цим посиланням. Події датовані 1150 р. до н.е., що робить її найдавнішою з усіх записаних історій кохання. Вона лягла в основу декількох художніх фільмів.

Життєва історія Рут

Наомі з чоловіком і двома синами полишають Ізраїль, рятуючись від посухи, й оселяються у сусідньому краї Моаб (сучасна Йорданія). Сини беруть шлюб із місцевими жінками; але невдовзі всі чоловіки в сім’ї передчасно йдуть з життя, залишивши Наомі одну з двома її невістками. Наомі вирішує повернутися до свого рідного Ізраїлю, й одна із невісток – Рут – слідує за нею. Після довгої відсутності овдовіла Наомі опиняється у Віфлеємі разом із Рут, молодою й беззахисною переселенкою з Моабіту.

Перша зустріч Рут і Боаза

Не маючи жодного доходу, Рут виходить у поле збирати зернята, залишені після збору врожаю місцевими хліборобами. Закон Мойсея, з думкою про бідне населення, постановив збирачам залишати невелику кількість зерна на стерні, щоб бідні селяни мали змогу запасти собі трохи хліба. Здавалося б, випадково, Рут опиняється на полі заможного землевласника Боаза. Він зауважує, як старанно вона збирає зернята, залишені збирачами, і дає ним вказівку залишати на стерні трішки більше зерна, ніж звичайно.

Зустріч Рут і Боаза зображена в багатьох витворах мистецтва

Маючи можливість збирати достатньо зерна, Рут приходить на поля Боаза кожного дня. Боаз бере її під свою опіку й слідкує, щоб Рут не ображали його робітники. Рут і Боаз виявляють цікавість одне до одного, проте через різницю у віці, соціальному статусі й національності жоден не робить першого кроку. Тоді Наомі виступає в якості свахи й підказує Рут, щоб та зухвало лягла поряд з Боазом ввечері, після святкування збору врожаю. Боаз розуміє це як пропозицію й вирішує взяти Рут за дружину.

Однак ситуація значно більш заплутана, ніж просто спалах кохання між ними. Наомі є родичкою Боаза, а оскільки Рут – її невістка, то Боаз і Рут також є родичами по шлюбу. Боаз має взяти її за дружину згідно Закону Мойсея; це означає, що він одружується з нею «в ім’я» її першого чоловіка (сина Наомі) і буде матеріально забезпечувати її. Це включає зобов’язання придбати сімейні поля Наомі. Хоча це й тягне за собою матеріальні витрати з боку Боаза, але не являється найбільшою перешкодою для шлюбу. Є ще один близький родич із першочерговим правом викупити поля Наомі (і, відповідно, одружитися з Рут). Тож фактично, чи матиме місце шлюб Рут і Боаза мав вирішити інший чоловік. На громадських зборах старійшин міста, цей перший на черзі чоловік відмовився від свого права на шлюб, оскільки це поставило б під загрозу його власний маєток. Тож тепер нічого не заважало Боазу одружитися з Рут.

Спадщина Рут і Боаза

У їхньому шлюбі народився син, Овед, котрий став дідусем царя Давида. Останній отримав від Господа пророцтво, що з його роду буде походити «Христос». Справдилися також і пізніші пророцтва, і врешті решт, маленький Ісус прийшов у світ у Вифлеємі, тому самому місті, де сталася перша зустріч Рут і Боаза. Їх родовід явив світу нащадка, чиє народження лежить в основі сучасного літочислення й святкування Різдва. Це зовсім непоганий результат кохання, що спалахнуло в маленькому містечку 3000 років тому.

Зображення ще більшої міри любові

Опіка й повага, з якою заможний і впливовий Боаз ставився до Рут, іноземки, контрастує з домаганнями і єксплуатацією, що дуже поширена в сучасну епоху #Мі-Ту. Історичний вплив розпочатого ними родоводу прослідковується кожного разу, як ми святкуємо Різдво Христове, і забезпечує цій історії кохання неперейдешню спадщину. Найважливіше, − історія Рут і Боаза також є основою ще більш значимої любові, що пропонується.

 У тому, як Біблія говорить про нас, прослідковується подібність до історії Рут:

 І обсію її Собі на землі, і змилуюся над Ло-Рухамою, і скажу до Ло-Амі: Ти народ Мій, а він скаже: Мій Боже! (Осії 2:23)

Старозавітний пророк Осія (750-ті рр. до н.е.) використав аналогію примирення у власному тріснутому шлюбі для зображення Божої любові, яка пропонується нам. Подібно до чужоземки Рут, котра неочікувано знайшла любов з боку Боаза, Господь прагне огорнути своєю любов’ю навіть тих, хто відчуває, що не заслужує її. Ідея всеохоплюючої любові Бога повторюється у Новому  Заповіті (Римлянам 9:25).

Яким чином проявляється Його любов? Ісус, нащадок із роду Рут і Боаза, є явленням самого Бога у плоті, і йому відведена роль ?? кровного визволителя, яким Боаз став для Рут. Ісус власною кров’ю спокутував людський гріх перед Богом, тому він той,

що Самого Себе дав за нас, щоб нас визволити від усякого беззаконства та очистити Собі людей вибраних, у добрих ділах запопадливих. (до Тита 2:14)

Як Боаз був родичем-визволителем, котрий заплатив ціну за визволення Рут, так і Ісус є нашим визволителем, що заплатив за нас ціною свого життя.

Приклад для сучасного шлюбу

Те, як Боаз (а пізніше Ісус) заплатив свою ціну, щоб викупити свою наречену, може стати прикладом для побудови міцного шлюбу в сучасному світі. Біблія про створення шлюбу говорить наступне:

22 Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господеві, 23 бо чоловік голова дружини, як і Христос Голова Церкви, Сам Спаситель тіла! 24 І як кориться Церква Христові, так і дружини своїм чоловікам у всьому.

25 Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе, 26 щоб її освятити, очистивши водяним купелем у слові, 27 щоб поставити її Собі славною Церквою, що не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була свята й непорочна!

28 Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе. 29 Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос Церкву, 30 бо ми члени Тіла Його від тіла Його й від костей Його!

31 Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і будуть обоє вони одним тілом. 32 Ця таємниця велика, а я говорю про Христа та про Церкву! 33 Отже, нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину, як самого себе, а дружина нехай боїться свого чоловіка! (До Ефесян 5:22-33)

 Як Боаз і Рут побралися на основі взаємної любові й поваги, як Ісус дбав про церкву – є прикладом жертовної любові чоловіка до дружини, а отже й моделлю для побудови нашого шлюбу на цих цінностях.

Весільне запрошення для нас

Як у більшості історій кохання, Біблія також закінчує свою весіллям. Як викуп Боаза проклав шлях до його весілля з Рут, так і ціна сплачена Ісусом, проклала шоях до нашого весілля. Ця весілля не ?образное, а реальне, і тих, хто приняв його, називають «наречена Христа». У Біблії сказано:

Радіймо та тішмося, і даймо славу Йому, бо весілля Агнця настало, і жона Його себе приготувала! (Одкровення 19:7)

Всі, хто приймає викуп Христа за нас, стає його «нареченою». Це небесне весілля доступне кожному з нас. Біблія завершується запрошенням на весілля для кожного:

А Дух і невіста говорять: Прийди! А хто чує, хай каже: Прийди! І хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо! (Одкровення 22:17)

Любов Рут і Боаза – це приклад стосунків, котрий залишається актуальним дотепер. Він дає уявлення про небесний союз із люблячим нас Богом. Як і в звичному розумінні, пропозиція шлюбу має бути зважена, перш ніж прийнята. Розпочніть із найпершої згадки про Божий план, переконайтеся у серйозності його намірів, дізнайтеся, яким чином визволитель заплатить за нас, і як його прихід було передбачено настільки завчасно, що ми можемо бути впевнені у достовірності Його пропозиції.

Євангеліє крізь призму Covid-19, карантину й вакцин

Невідомий раніше вірус, COVID-19, з’явився в Китаї наприкінці 2019 року. Пройшло кілька місяців, і ось він вирує по всьому світу: 4 млн людей заражено, 280 тис. померло; немає країни, котру б оминуло це лихо.

Блискавичне розповсюдження COVID-19 посіяло страх у світі. Ми не маємо впевненості, як саме слід діяти, зіштовхнувшись із інфекційною хворобою такого масштабу. Однак медичні працівники одноголосно стверджують, що успішне подолання вірусу можливе завдяки стратегії соціального дистанціювання, тобто карантину. Це вилилося у введення урядами всього світу обмежень на пересування та правил ізоляції. Не можемо зустрічатися великими групами, маємо дотримуватися соціальної дистанції у два метри, а у випадку контакту із носієм коронавірусу обов’язковою є двотижнева самоізоляція.

Одночасно з прийняттям цих мір дослідники цілодобово працюють над розробкою вакцини. Як тільки вона стане доступна, людям робитимуть щеплення, щоб організм зміг розвити стійкість до коронавірусу.

Ці жорсткі міри щодо ізоляції, дотримання карантину й розробки вакцини яскраво іллюструють процедуру боротьби з іншим вірусом – духовного характеру. Ця процедура лежить в основі місії Ісуса Христа й Євангелія щодо царства Божого. Якщо коронавірус становить настільки велику загрозу, що урядами по всьому світу були запроваджені надзвичайні міри для захисту своїх громадян, то важливо усвідомити і його духовний  прототип, щоб не бути захопленими зненацька загрозою духовною. Пандемія COVID-19 є наглядною ілюстрацією Євангелія та понять гріха, раю, аду й місії Ісуса Христа.

Але спершу про інфекційну хворобу…

Смертельна й заразна інфекція

Подібно до того, як розмови про пандемію COVID-19 є неприємними, але неминучими, так і Біблія має до нас розмову, котрої всі намагаються уникнути, – про гріховность та її наслідки. Для опису гріха Біблія використовує образ інфекційної хвороби, що поширилася й продовжує вбивати людство.  

Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили. (до Римлян 5:12)

І стали всі ми, як нечистий, а вся праведність наша немов поплямована… одіж, і в’янемо всі ми, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас. (Ісая 64:6)

Мойсей і мідяний змій

Історія про хворобу та смерть, котру Ісус використав для ілюстрації своєї місії, розповідає про змій, що напали на табір ізраїльтян за часів Мойсея. Необхідно було терміново знайти протиотруту, щоб уникнути масової загибелі.

4 І рушили вони з Гор-гори дорогою Червоного моря, щоб обійти едомський край. І підупала душа того народу в тій дорозі. 5 І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: Нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обридла ця непридатна їжа. 6 І послав Господь на той народ зміїв сарафів, і вони кусали народ. І померло багато народу з Ізраїля. 7 І прийшов народ до Мойсея та й сказав: Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв. І молився Мойсей за народ. 8 І сказав Господь до Мойсея: Зроби собі сарафа, і вистав його на жердині. І станеться, кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити. 9 І зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на жердині. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія і жив! (Числа 21:4-9)

У Старому Заповіті говориться, що людина ставала нечистою внаслідок інфекційної хвороби, доторкнувшись до мертвого тіла, або через гріх. Ці три причини взаємопов’язані; Старий Заповіт підсумовує це наступними рядками:

І вас, що мертві були через ваші провини й гріхи, в яких ви колись проживали за звичаєм віку цього, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних (до Ефесян 2: 1-2)

Смерть у Біблії означає «відділення» і стосується як фізичної (душа відділяється від тіла), так і духовної смерті (душа відділяється від Бога). Ніби вірус всередині нас, гріх викликає миттєву духовну смерть, котра через певний час призводить вже до смерті фізичної.

Хоча нам не по собі зачіпати цю тему, але Біблія ставиться до гріха як суспільство до COVID-19, пропонуючи нам при цьому вакцину..

Вакцина – через загибель Насіння

Вже в перших книгах Біблії з’являється тема прийдешнього насіння. Насінина по суті є пакетом ДНК, який може розвинутися в нове життя. ДНК у насінні – це специфічна інформація, з якої утворюються великі молекули визначеної форми (білки). У цьому плані вона схожа на вакцину, що являє собою великі молекули певної форми (так звані антигени). Це насіння, обіцяне від початку, буде спроможне врятувати нас від гріха та смерті.

 І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту. (Буття 3:15)

Тут детальне пояснення даного вірша; Бог дав обіцянку, що насіння через Авраама розповсюдиться у кожен край на землі.

І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу. (Буття 22:18)

У Євангелії Ісус і є пророче насіння, але із поправкою, що насіння, рятуючи нас, має загинути.       

Ісус же їм відповідає, говорячи: Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь. Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе. (від Івана 12:23-24)

Він мав загинути заради нас.

Але бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від Анголів, що за перетерплення смерти Він увінчаний честю й величністю, щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх. (до Євреїв 2:9)

Мертві частинки вірусу вводяться в організм у вигляді вакцини, щоб наша імунна система навчилася виробляти необхідні антитіла. Тоді вона зможе захистити нас від вірусу. Аналогічним чином жертва Ісуса заради всіх нас живить насіння в нашому серці , щоб ми могли виробити імунний захист проти духовного вірусу – гріха.

Кожен, хто родився від Бога, не чинить гріха, бо в нім пробуває насіння Його. І не може грішити, бо від Бога народжений він. (1 Івана 3:9)

При відсутності вакцини наш єдиний вихід (як і при COVID-19, оскільки вакцина ще не розроблена) – це карантин. Це в однаковій мірі стосується й духовної царини. Духовний карантин нам відомий як пекло. Чому так трапляється?

Карантин – віддалення від небес і пекло

Ісус навчав, що колись настане «царство небесне». Коли ми думаємо про «небо», то зазвичай уявляємо собі «вулиці із золота». Але найбільше багатство Царства – це суспільство з повністю чесними й самовідданими громадянами. Ми стільки зусиль вкладаємо в своє «земне царство», щоб захиститися одне від одного. У всіх є замки в квартирі чи будинку, вдосконалені системи безпеки; ми замикаємо свою машину, забороняємо дітям розмовляти з незнайомцями. У кожному місті є відділення поліції. Ми пильно захищаємо персональні дані в інтернеті. Якщо замислитися про всі системи, практики та процедури, котрі застосовуються в нашому «земному царстві» й існують виключно для захисту нас одне від одного, то проблема гріха вимальовується доволі чітко.

Якби Бог створив «царство небесне», а потім запропонував нам стати його громадянами, ми швидко перетворили б його в пекло, як цей земний світ. «Вулиці із золота» відразу б зникли. Гріх у душах повинен викорінюватися так само, як і COVID-19, щоб суспільство знову стало здоровим. Жодна людина, котра не відповідала б стандарту безгрішності, не могла б увійти в царство – бо тоді воно було б зруйноване. І виникла б потреба у карантині.

Як бути з тими, хто через свою гріховність знаходиться на карантині й не може потрапити до царства небесного? У цьому світі, якщо нам відмовляють у в’їзді в якусь країну, ми не можемо розраховувати на її ресурси та привілегії (соціальні виплати, медичне страхування тощо). Але люди всього світу, навіть злочинці в міжнародному розшуку, безперешкодно користуються всіма дарами природи, як то повітря чи світло.

Але хто створив світло? У Біблії говориться:

І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло. (Буття 1:3)

Якщо це правда і все світло належить Господу, то виявляється, що ми зараз просто позичаємо світло в Нього. Але з остаточним становленням Царства небесного Його світло буде виключно в тому царстві. Тож “зовні” буде “темрява” – точнісінько так, як Ісус описує пекло в цій притчі:

Тоді цар сказав своїм слугам: Зв’яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів… (від Матвія 22:13)

Якщо Творець дійсно існує, то більшість того, що ми приймаємо як належне і вважаємо за “своє”, насправді належить Йому. Починаючи з такої базової сутності, як «світло», навколишній світ і закінчуючи нашими природніми здібностями до мислення чи мови, – адже ми не брали участь у створенні цих здібностей, але вони безперешкодно доступні нам. Коли царство небесне з’явиться, Творець поверне їх туди.

Коли COVID-19 спалахнув і почав загрожувати смертю й хаосом, ми не приводили жодних контраргументів щодо введення карантину. Тож не дивно, що Ісус у своїй притчі про багатія й Лазаря говорить:

А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас. (від Луки 16:26)

Прийняття вакцини – пояснення Ісусом мідяного змія


Колись Ісус пояснив свою місію, використовуючи вищезгадану історію про Мойсея та смертельних змій. Тільки уявіть, що б сталося з людьми, покусаними зміями. При укусі отруйною змією отрута, що потрапляє в організм, є антигеном, як і вірусна інфекція. Стандартне лікування – це спробувати висмоктати отруту, а потім накласти щільний джгут на кінцівку, щоб отрута не змогла поширитися по всьому організму через систему кровообігу.

Коли змії кусали ізраїльтян, їм було наказано дивитися на піднятого на жердині мідяного змія, щоб залишитися в живих. Важко собі уявити, як покусаний чоловік піднімається з ліжка, йде дивитися на мідяну статую й виліковується. Особливо знаючи розміри ізраїльського табору: близько 3 мільйонів людей (з них понад 600 000 чоловіків призовного віку) – це розміри великого сучасного міста. Велика ймовірність того, що постраждалі знаходилися за кілька кілометрів і навіть не могли бачити мідяного змія. Тож їм доводилося робити вибір між традиційним накладанням джгута на рану для обмеження кровотоку та оголошеним Мойсеем засобом: пройти кілька кілометрів, пришвидшуючи кровотік і поширюючи отруту по організму, щоб подивитися на змія на жердині. Саме довіра слову Мойсея або її відсутність визначали дії кожної людини.

Ісус мав це на увазі, коли говорив:

І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський, щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя. (від Івана 3:14-15)

Ісус говорить, що наше становище подібне до цієї історії. Змії заражають табір своєю отрутою точно так, як гріх заражає людей та суспільство. У кожному з нас тече отрута гріха, що призведе до смерті – вічної, яка не дозволить нам потрапити в царство Господнє. Ісус порівнює своє розп’яття на хресті з мідяним змієм, піднятим на жердині. Як змій захищав ізраїльтян від смертельної отрути, так і Христос спроможний вилікувати нас від гріха. Ізраїльтяни в таборі мали довіритися рішенню, запропонованому Мойсеєм, і діяти протиприродньо, не накладаючи джгута на рану й рухаючись до статуї. Саме їхня віра в дієвість змія, якого послав Господь, врятувала їх. Та ж сама ситуація зараз. Ми повсякчас не дивимося на хрест, але довіряємо обіцянці Божій щодо порятунку нас від зараження гріхом та духовної смерті через Ісуса Христа.

А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність. (до Римлян 4:5)

Ми не залишаємося сам на сам у боротьбі з інфекцією, але довіряємо Богові, який заздалегідь подбав про вакцину для нас. Ми довіряємо йому всі деталі вакцини. Ось чому “Євангеліє” означає “Блага звістка”. Для кожного, ким заволоділа смертельна хвороба, благою звісткою буде дізнатися, що вакцина доступна, ще й надається безкоштовно.

Прийдіть і побачите

Звичайно, нам необхідна причина довіряти як самому діагнозу Біблії, так і запропонованій вакцині. Ми не можемо просто сліпо повірити.

 Пилип Нафанаїла знаходить та й каже йому: Ми знайшли Того, що про Нього писав був Мойсей у Законі й Пророки, Ісуса, сина Йосипового, із Назарету. І сказав йому Нафанаїл: Та хіба ж може бути з Назарету що добре? Пилип йому каже: Прийди та побач. (від Івана 1:45-46)

Євангеліє пропонує нам прийти й побачити, переконатися у правдивості розповіді про насіння. На цьому сайті міститься велика кількість статей, котрі розглядають різноманітні питання, що можуть виникнути, – наприклад, воскресіння Христа, достовірність Біблії, ключове послання Євангелія. Прийдіть і побачте, як це зробив Нафанаїл багато років тому.

Що таке 10 заповідей? Для чого Господь послав їх людям?


Мойсей є автором перших п’яти книг Біблії, відомих як Тора в іудеїв і Таурат у мусульман, котрі висвітлюють становлення ізраїльської нації декілька тисячоліть тому назад. Місія Мойсея полягала в тому, щоб перетворити свій народ на приклад для наслідування іншими націями. Втілювати її в життя Мойсей розпочав із Виходу ізраїльтян з єгипетського рабства, на згадку про який святкується Песах. Саме в той день Господь визволив ізраїльтян з полону точно так, як пізніше визволить людство з полону гріха, пославши на землю свого сина Ісуса. Для Мойсея було важливо не тільки вивести ізраїльтян з рабства, але й привити їм новий спосіб життя. Тож через 50 днів після дня Песаха Мойсей повів ізраїльтян до гори Синай (або Хореб), де вони й отримали Закон.

Що саме відкрив Бог Мойсею? Хоча повний текст Закону досить громіздкий, спочатку Мойсей отримав набір специфічних моральних заповідей, записаних Богом на кам’яних скрижалях, відомих як Десять заповідей (або Декалог). Вони складають основу Закону – являються моральними нормами на чолі всіх інших – й наразі є активною силою Господа, щоб змусити нас покаятися.

Десять заповідей

Далі наводяться Десять Заповідей, записаних Богом на камені, й пізніше відображених Мойсеем у біблійній книзі Вихід:

3 Хай не буде тобі інших богів передо Мною!

4 Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею.

5 Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене,

6 і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.

7 Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.

8 Пам’ятай день суботній, щоб святити його!

9 Шість день працюй і роби всю працю свою,

10 а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх.

11 Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.

12 Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!

13 Не вбивай!

14 Не чини перелюбу!

15 Не кради!

16 Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!

17 Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!

Форма десяти заповідей

У сучасному світі ми іноді забуваємо, що Господь відкрив людям «заповіді», тобто суворі правила. Не поради й не рекомендації. Але в якій мірі ми маємо виконувати ці заповіді? Наступні рядки передують наданню Десяти Заповідей:

А Мойсей увійшов до Бога. І кликнув до нього Господь із гори, говорячи: … А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля то Моя! (Вихід 19:3,5)

А ці рядки слідують за отриманням Заповідей:

І взяв він книгу заповіту, та й відчитав вголос народові. А вони сказали: Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо! (Вихід 24:7)

Давайте подивимося на це на прикладі такої ситуації. Іноді екзамен у школі чи вузі проходить у вигляді 20 питань з декількома варіантами відповіді, при цьому вчитель дозволяє відповісти лише, наприклад, на 15 із 20. Кожен учень обирає для себе 15 найлегших для себе питань. У такий спосіб здача екзамену стає простішою.

Багато хто подібним чином ставиться й до Десяти заповідей. На їхню думку, надавши людям Десять заповідей, Бог насправді мав на увазі: «Пильнуйте дотримуватись хоча б п’ять-шість на свій вибір». Чому ми так вважаємо? Бо інстинктивно уявляємо собі, як Бог ставить на ваги наші «хороші вчинки» проти «поганих вчинків». Якщо наша доброчесність переважує негативні звершення, нам здається це достатнім для отримання Божої благодаті й пропуску до раю. З цієї ж причини багато хто прагне заробити чесноти шляхом релігійної активності, як от ходінням до церкви, мечеті або храму, дотриманням посту, молитвою й жертвуванням коштів на потреби нужденних. Люди сподіваються, що хороші вчинки перекриють недотримання ними однієї чи більше Заповідей.

Але ж добросовісно прочитавши всі десять Заповідей, ми виявимо, що таке бачення помилкове. Люди мають дотримуватися ВСІХ десяти заповідей – повсякчас. Складність цього змусила багатьох виступити проти Десяти Заповідей. Відомий атеїст Крістофер Хітченс розкритикував їх саме з цієї причини:

«… далі йдуть чотири загальновідомі ‘не зроби’, котрі забороняють убивство, подружню зраду, крадіжки й лжесвідчення. Нарешті маємо заборону на користолюбство, яка засуджує бажання власності «твого сусіда». Замість засудження поганих вчинків, має місце химерно сформульоване засудження нечестивих помислів… Заповіді вимагають неможливого.. Людину можна силою утримати від потворних вчинків.. однак вимагати, щоб вона не дозволяла собі навіть думки про них – це вже занадто… Якщо бог дійсно прагнув, щоб люди не мали таких думок, йому слід було потурбуватися про створення іншого виду. (Крістофер Хітченс. 2007. Бог – не любов; як релігія все отруює, ст. 99-100)

Для чого Бог відкрив Десять заповідей?

Але вважати, що Бог все ж зарахує наші 50-відсоткові старання або ж Він взагалі допустився помилки й вимагає від нас неможливого – означає упускати призначення Десяти заповідей. Вони були дані, щоб допомогти нам усвідомити нашу проблему.

Наведемо такий приклад: людина спіткнулася і впала, сильно забивши руку. У руці відчувається сильний біль, але чи є перелом без кваліфікованої допомоги визначити неможливо. Тож лікар робить рентгенівський знімок руки, котрий показує, що дійсно перелом має місце. Але ж чи вилікують рентгенівські промені вражене місце? Рука вже почувається краще після цієї діагностики? На жаль, ні. Перелом не загоївся, але тепер вам відомо, що у вас перелом, і для одужання потрібно накласти гіпс. Рентгенівська діагностика не вирішила проблему, а лише виявила її, зробивши можливим призначення відповідного лікування.

Заповіді виявляють нашу гріховність

Подібним чином Бог надав нам Десять заповідей – щоб допомогти виявити проблему всередині нас – гріховність. Гріх буквально означає «не влучення у ціль», якої очікує від нас Бог – щодо ставлення до інших, Бога й самих себе. У Біблії говориться:

Господь дивиться з небес на синів людських, щоб побачити, чи є там розумний, що шукає Бога. Усе повідступало, разом стали бридкими вони, нема доброчинця, нема ні одного. (Псалом 14: 2-3)

Гріх міститься в кожному з нас, спотворюючи нашу сутність. Все настільки серйозно, що Бог говорить про нашу доброчинність (якою ми прагнемо спокутувати нашу провину) наступне:

Всі ми були, немов нечисті, немов забруднена одежа – вся наша справедливість. Усі ми пов’яли, мов те листя; гріхи наші нас несуть геть, наче вітер. (Ісаї 64:6)

Наші праведні заслуги в дотриманні релігійних канонів або допомозі іншим всього лише «забруднена одежа» на противагу нашим гріхам.

Однак замість того, щоб прийняти цю проблему, ми порівнюємо себе з іншими (міряємо по невірному стандарту), ще наполегливіше ходимо до церкви, або ж зараховуємо себе до атеїстів і живемо у своє задоволення. Бог послав Десять заповідей:

Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається. (Римлянам 3:20)

Якщо ми проаналізуємо своє життя у відповідності до Десяти заповідей, м ніби подивимося на рентгенівський знімок, котрий покаже внутрішню проблему. Десять заповідей не «вирішать» нашу проблему, але чітко вкажуть на неї, щоб ми могли прийняти запропоноване Богом рішення. Замість продовження самообману, Закон дає можливість чітко окреслити й прийняти нашу проблему.

Дар Божий приймемо у покаянні

Рішення, яке дав нам Бог, –це дар прощення гріхів, який став можливим завдяки смерті й воскресінню Ісуса Христа. Дар дається нам без жодних зусиль з нашого боку, лише завдяки нашій довірі й вірі в Його діяння.

А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону… (до Галатів 2:16)

Як Авраам був виправданий перед Богом, так і ми можемо отримати праведність. Все, що від нас потрібно, – це покаяння. Воно часто неправильно сприймається, насправді ж «покаятися» означає «змінити свої думки», відмовитися від гріха, звернутися до Бога й прийняти Його дар. У Біблії сказано:

 Тож покайтеся і наверніться, щоб ваші гріхи були стерті;  і щоб так прийшли від Господа часи відпочинку, і він прислав призначеного вам Христа Ісуса. 
Треба було, щоб його прийняло небо аж до часу відновлення усього, про що Бог споконвіку говорив устами своїх святих пророків. (Діяння апостолів 3:19-21)

Божа обіцянка полягає в тому, що якщо ми покаємося, повернувшись до Бога, наші минулі гріхи не будуть більше тягарем, вони будуть змиті, ніби й не існували ніколи, а ми отримаємо життя, сповнене силою Божою.

Десять Заповідей у календарі

Разом із найпершим Песахом часів Мойсея й випробуванням Авраама на горі Морія, котрі являють собою великі знамення на майбутнє, особливий день надання Мойсею Десяти Заповідей також вказує на прихід Духа Господнього. Іудейський фестиваль тижнів, або Шавуот, співпадає з наданням Десяти заповідей, а також припадає на день сходження Святого Духа – П’ятидесятницю, описану в Діяннях апостолів, гл. 2.

День сходження Духа на тих, хто покаявся,  припадає на день явлення людям Десяти заповідей. Цей збіг обставин можна вважати відповіддю Господа на заяву Крістофера Хітченса. Бог турбується «про створення іншого виду» людей – сповнених Святих духом, яким відкрита можливість жити по-іншому. Координованість між цими подіями є ще одним свідченням того, що Закон-заповіді й сходження Святого духа дійсно від Бога.

Англійська для початківців

Пропонуємо граматику англійської мови для початківців. Цей розділ не є всеохоплюючим, а ставить своєю метою простими словами пояснити ключові моменти. Будемо раді отримати ваші коментарі й питання через форму внизу сторінки.

Для вивчення англійська граматика значно простіша за нашу рідну: фіксований порядок слів у реченні, іменник легко стає прикметником (raspberry jam – малиновий джем), слова на зразок «синьо-зелений» утворюються по принципу «blue and green»; іменник і прикметник не відмінюються (about the grey cat, with the grey cat, to the grey cat; порівняйте: про сірого кота, з сірим котом, сірому коту). Мови з такою структурою називаються аналітичними. Звичайно, складні конструкції теж присутні, але й вони будуються за дуже логічними правилами.

Повернемося до української: маємо відмінки та родú, більші можливості для утворення нових слів; порядок слів у реченні вільний, що можливо саме завдяки відмінкам. Об’єднаємо два згадані словосполучення в речення: Сірий кіт любить малиновий джем (Малоймовірно, але буває). Ми можемо переставити слова як завгодно: Малиновий джем любить сірий кіт; Кіт сірий малиновий джем любить; Любить сірий кіт джем малиновий. А тепер англійською: The grey cat loves raspberry jam. Інших варіантів немає, адже отримаємо або «джем любить кота», або граматично невірні речення.

Ще трішки зупинимося на ключових відмінностях нижче. Букви «О.Д.» після прикладів вказують на джерело – твір «Зачарована Десна» О. Довженка. [Таблицю можна зберегти “як зображення” і тоді збільшити].

Ukrainian English comparison

Ще невелика нотатка по фонетиці. Ви знаєте, що англійські слова читаються зовсім не так, як написано. Для підказки нам правильного прочитання й наголосу існує транскрипція у словнику. Ми рекомендуємо також слухати вимову в онлайн-словниках, наприклад, тут https://www.macmillandictionary.com/dictionary/british/

Зверніть увагу на “th”, який утворює два звуки – «з» і «с». При їх вимові кінчик язика має знаходитися між зубами, інакше у вас вийдуть зовсім інші звуки.

Для звуків «d, t, l, n» кінчик язика має торкатися бугорка за верхніми зубами.

Також коли ви чуєте звук «кв», в 90% випадків він буде утворений за допомогою “qu”: queen – /kwiːn/, quarter -ˈ/kwɔːtə(r)/.

Англійська мова має складні голосні звуки – дифтонги (дві голосні підряд): əʊ, eɪ, aɪ й трифтонги (три голосні підряд): aʊə. Але склад при цьому буде один, наприклад: hour (година).

Основні частини мови у реченні

Англійський іменник

Позначає предмет (кіт, яблуко, книга), власні назви (вівторок, Франція) або абстрактне поняття (знання, вода, музика).

Іменники бувають злічувані, котрі можуть бути пораховані й вживатися в множині (книга-книги) й незлічувані, котрі позначають в основному абстрактні поняття, не  можуть бути пораховані й вживаються тільки в однині (форма дієслова буде як для він/вона: is/does/has): музика – music, срібло – silver і т.д.

Іноді маємо розбіжності з українською (гроші – money is (а не *money are); меблі – furniture is, знання – knowledge is.

  • Слово «новини» англійською буде news і має тільки однину (news is). Є версія, що воно утворене від перших букв сторін світу North East West South, тому остання s – не ознака множини.
  • Множина для злічуваних іменників утворюється додаванням –s до слова: cat – cats (кіт – коти), book – books (книга-книги). Винятки з правила, безсумнівно, є.

Перед іменниками майже завжди стоять артиклі: неозначений a/an (походить від one – один) і означений the (походить від that – той).

Є багато випадків вживання артиклів, але головна відмінність між a і the в тому, що а надає слову за ним відтінок «будь-який, один з багатьох», тоді як the«саме той, відомий співрозмовникам».

Крім того, the ставиться перед предметами та явищами, неповторними у своєму роді: the Bible – Біблія; the sky – небо; the stars – зірки; the moon – місяць; the sun – сонце.

Злічувані – кітНезлічувані – музика
Артикль а

(тільки в однині)

Артикль the

(в однині та множині)

Артикль аАртикль the
I just saw a big grey cat in our garden – Я щойно бачив великого сірого кота в нашому саду.

(Мається на увазі якийсь незнайомий кіт)

Продовжуємо думку про кота далі: The cat was trying to catch a dragonfly – Кіт намагався впіймати бабку. (Кіт нам уже відомий, тому він з артиклем the, на відміну від бабки).

Якби мова йшла про декількох котів, було б the cats..

Не вживається, за винятком слів, які змінюють своє значення у присутності артикля (water –вода, a water – склянка води; paper – папір; a paper – газета)Та ж історія: the надає слову за ним відтінок – «конкретний, вже відомий співбесіднику».

1) I like listening to music – Я люблю слухати музику (музику взагалі, тому без артикля) і 2) Turn on the music we listened to last week – Ввімкни музику, котру ми слухали минулого тижня.

У другому випадку зрозуміло, про яку саме музику йде мова, тому the.

У словосполученнях іменник+прикметник спочатку йде артикль (якщо він потрібен): a/the green dress – зелена сукня.

Форма артикля an” вживається перед наступним голосним звуком (навіть якщо буква приголосна): an honest man – чесний чоловік

The завжди ставиться у словосполученнях «вранці, вдень, ввечері»: in the morning, in the afternoon, in the evening.

Власні назви (Таня, середа, липень, Канада, Азія) в основному не мають артиклів. Країни, що складаються з декількох суб’єктів, як правильно, мають артикль the: the United States.

Артиклі не ставляться взагалі, якщо перед іменником стоять: 1) «мій, твій, її і т.д»: this is my cat – це мій кіт; 2) власні назви у формі «Чий?»: this is Ivan’s cat – це Іванів кіт 3) При звертанні: Cat, come hereКіт, йди сюди.

Дні тижня й місяці пишуться з великої букви: в понеділок – on Monday; в червні – in June.

Щоб утворити «Чий?» до іменника додається s: my mother’s – мамин, Ivan’s – Іванів, Jesus’ – Ісусів, the girls’ – дівчачий

Для утворення нашого родового відмінка часто використовується “of”: reliability of the Bible – достовірність «чого?» Біблії

Наш орудний відмінок можна утворити за допомогою “by”: after signature by both parties – після підписання “ким?” обома сторонами

Англійський прикметник

Позначає ознаку предмета й відповідають на питання «який?», «чий?». За відмінками не змінюється, як написане слово в словнику, так завжди і вживається:

a little boy, a little girl, little children

маленький хлопчик, маленька дівчинка, маленькі діти

Більшість прикметників мають ступені порівняння. Для односкладових слів (один склад = один звук, навіть якщо звук складається з двох чи трьох голосних) і деяких двоскладових слів вони утворюються додаванням: –er і –est:

new-newerthe newest (новий – новіший – найновіший)

happy – happierthe happiest (щасливий – щасливіший – найщасливіший)

brave – braver – the bravest (хоробрий – хоробріший – найхоробріший)

Для багатоскладових прикметників ступені порівняння утворюються за допомогою more і the most:

beautiful – more beautiful – the most beautiful (красивий – красивіший – найкрасивіший)

expensive – more expensive – the most expensive (дорогий – дорожчий – найдорожчий)

Деякі слова утворюють ступені порівняння тільки ним відомим способом, наприклад:

good – better – the best (хороший- кращий – найкращий)

bad – worse – the worst (поганий – гірший – найгірший)

Займенник

В українській мові є ти, ви (група людей) і Ви (ввічлива форма). В англійській цим трьом формам відповідає you. При цьому для вираження ввічливої форми Ви,  займенник you ніколи не пишеться з великої букви. А от я завжди пишеться з великої букви – I. Існує ще абсолютна форма займенників (mine, yours, theirs.., але на початковому етапі ми не будемо на ній зупинятися).

Хто(можуть бути тільки підметом)ЧийВсі непрямі відмінкинаприклад, ним, нього, йому  – виражається одним словомhimЗворотнізайменники (позначають «сам», «себе» або відповідають постфіксу -ся (вмиватися, одягатися)
I – яmy – мійme (мене, мною)myself
he – вінhis – йогоhim (ним, йому)himself
she – вонаher – їїher (їй, нею)herself
it – воно (про неживі предмети й тварин, якщо невідома їх стать). Автомобілі й кораблі будуть “she” – вонаits – його/їїit (ним, йому і т.д.)itself
you – ти, ви, Виyour – твій/ваш/Вашyou (тебе, тобою, тобі і т.д.)yourself (від однини – ти, Ви) і yourselves (від множини – ви)
we – миour – нашus (нами, нас і т.д.)ourselves
they – вониtheir – їхнійthem (ними, їм і т.д.)themselves
Приклади
But now my holy status had lapsed. I shouldn’t have pulled up the carrots. І от скінчилася моя святість. Не треба було чіпати моркви (О.Д.).1) Це вона: It is her. А не *It is she. Тому що вона є частиною складного присудка. She може бути тільки підметом.

2) It had a mysterious quality which excited us –  це завжди хвилювало нас, як дивна таємниця  (О.Д.)

1) Grandma crossed herself so passionately – Баба хрестилася .. з такою пристрастю (О.Д.)

2) She’s looking at herself in the mirror – Вона дивиться на себе в дзеркало.

Але: Я почуваю себе буде просто feel: I feel good.

До займенників також відносяться: this, that, something, anything, anyone і т.д.

Англійські дієслова

Позначає дію й відповідає на питання: Що робити?

Інфінітив дієслова (безособова його форма), наприклад, читати, робити виражається додаванням до дієслова частинки to: Я хочу сказати = I want to say. Мені треба йтиI need to go. Зверніть увагу нижче на модальні дієслова (крім “ought to”), які ігнорують частинку to: I must go. – Я маю йти.

Дієслова відрізняються за функціями й способом утворення форм минулого часу (так звані «неправильні» дієслова прийдеться просто вивчити, бо єдиного правила для них немає). За функціями дієслова діляться на:

Смислові (самостійні)Допоміжні МодальніФразові
Сюди відноситься 90% дієслів, в т.ч. «неправильних»:  read – читати,  know – знати, understand –розумітиУтворюють складні форми дієслів, питальні й заперечні речення. В укр. мові допоміжним є буду: я буду читати. В англійській це: be, have, do, did, will, would

 

Не позначають конкретну дію, а надають модальність дієслову за ними, тобто ставлення мовця до дії.

Основні: can (могти, вміти), may/might (можна, дозволяється), must (бути повинним, мати шось зробити), should (слід щось зробити)

Дієслово+прийменник, що утворюють одне поняття: go on – продовжуватися, make up – вигадувати, wake up – прокидатися
He lived under the sun for about a hundred years – Він прожив під сонцем коло ста літ (О.Д.)Where is he from? – Звідки (є) він?Show must go on (Queen) – Шоу має продовжуватися): модальне must + фразове go on.

Дієслово має 3 способи: 1) дійсний (реальна подія в будь-якому часі), 2) умовний (дія при певних умовах, відповідає на питання «Що зробив би?» і 3) наказовий (виражає наказ або заклик до дії).

  1. Наказовий: щоб наказати щось або закликати до дії, ставимо дієслово на перше місце. Незалежно від того, звертаємося ми до однієї людини чи багатьох, форма дієслова однакова:

1) Mother of God… smite that dunderhead with your holy omophorium! – Мати божа… побий його, невігласа, святим твоїм омофором! (О.Д.)

2) Have patience, Christians!” Father Kirilo shouted back.Потерпіть, православні! — гукав отець Кирило (О.Д.)

Щоб закликати не робити шось використовуємо 1) Don’t + дієслово: Don’t be afraid – Не бійся/ не бійтеся або 2) Never + дієслово: Never give up – Ніколи не здавайся/ не здавайтеся.

Пам’ятаємо, що заперечення може бути лише одне, тому неправильно * Never don’t give up.

  1. Умовний спосіб досить складний, тому в даному розділі детально на ньому не зупиняємось. Запам’ятайте допоміжне дієслово would, яке в більшості випадків є візитною карткою умовних речень. Для прикладу: I would like to say.. – Я б хотіла сказати. Питання: Would you like to say? Заперечення: I wouldn’t like to say. If he had the chance he would probably mow the grass off the surface of the whole world – Коли б його пустили з косою просто, він обкосив би всю земну кулю (О.Д.)

3) З дійсним способом трішки складніше, бо дієслово змінюється за часами, особами й числами. Почнемо з найпростішого теперішнього часу – Present Simple. До речі, в англійській є два поняття «часу»: граматичний час – tense і час по годиннику – time).

Три найголовніші дієслова be – бути, have – мати, do – робити. Вони можуть бути як самостійними, так і допоміжними, тому знати їх треба обов’язково.

To be – бутиTo haveматиTo do – робити
I am – я єI have – я маюI do – я роблю
you are – ти є, ви єyou have – ти маєш, ви маєтеyou do – ти робиш, ви робите
he/she is – він/вона єhe/she has – він/вона маєhe/she does – він/вона робить
we are – ми єwe have – ми маємоwe do – ми робимо
they are – вони єthey have вони маютьthey do – вони роблять

Ще два дієслова для прикладу:

To try – старатисяTo pay – платити
I try – я стараюсьI pay – я плачу
you try – ти стараєшся/ ви стараєтесьyou pay – ти платиш/ ви платите
he/she tries – він/вона стараєтьсяhe/she pays – він/вона платить
we try – ми стараємосьwe pay – ми платимо
they try – вони стараютьсяthey pay – вони платять

Щоб утворити форму для «він/вона» до дієслова додаємо –s або – es (після голосної “o” як в does/goes). У випадку дієслів по типу try (закінчуються на дві приголосні, в основному ry), останню «y» відкидаємо й додаємо – ies. Ще приклади: worry (хвилюватися) – she worries (вона хвилюється), carry (нести) – she carries (вона несе).

До речі, це ж правило вірне для утворення множини іменників: story – stories (історія, розповідь), county – counties (графство), berry – berries (ягода)

Заперечні речення:

Тут дієслова be і do є допоміжними, вони власне й формують заперечення:

Присудок  – «бути»Присудок інше дієслово
I am not a student – Я не (є) студентI dont know – я не знаю
you are not a student – ти не (є) студент ви не (є) студентиyou dont know – ти не знаєш, ви не знаєте
He/she is not a student – він/вона не (є) студентHe/she doesn’t know – він/вона не знає
we are not students – ми не (є) студентиwe don’t know – ми не знаємо
they are not students – вони не (є) студентиthey dont know – вони не знають

Ще раз звертаємо увагу, що англійське речення завжди має присудок, тому ми не можемо сказати *I a student, навіть якщо українською це логічно.

Питальні речення:

Дієслова be і do також є допоміжними й формують питання:

Присудок  – «бути»Присудок інше дієслово
Am I happy? – я (є) щаслива?Do I understand? – я розумію?
Are you happy? – ти (є) щасливий? ви щасливі?Do you understand? – ти розумієш? ви розумієте?
Is she happy? – він/вона (є) щаслива?Does she understand? – він/вона розуміє?
Are we happy? – ми (є) щасливі?Do we understand? – ми розуміємо?
Are they happy? – вони (є) щасливі?Do they understand? – вони розуміють?

У випадку питання до підмета, коли вам треба з’ясувати, хто саме щось робить чи хто саме являється, наприклад, головним (Who is the boss?) дієслово завжди приймає форму для «він/вона» з -s або – es на кінці (або is для дієслова be). Для прикладу рядки з пісні Queen: Who wants to live forever?Хто хоче жити вічно? Who dares to love forever?Хто наважиться любити вічно?

Не плутайте з питаннями по типу Who are you? – Хто ти? Адже у вас уже відомий підмет – «ти». А відповідь на «хто» – буде частиною складного присудка: I am a teacher. Am a teacher – складний присудок.

Модальні дієслова обходяться без частинки to: I must go – Я маю йти. Із самостійними дієсловами було б так: I want to say – Я хочу сказати (частинка to є).

Єдине виключення з правил – це дієслово ought to (слід щось зробити): You ought to tell the truth – Тобі слід сказати правду.

Модальні дієслова самодостатні, тож для утворення питальних і заперечних речень їм не потрібне допоміжне «do». І принцип буде однаковий для всіх займенників (я, ти, він, ми і т.д.). З будь-яким із них завжди буде must.

Питання: Must she go? – Вона має/повинна йти?

Заперечення: We must not go – Ми не маємо йти.

Дякуємо за увагу! Далі буде ?

Сповнення Святим Духом: на П’ятидесятницю й назавжди

Свято П’ятидесятниці завжди випадає на неділю. Воно знаменує собою дивовижне явище, при цьому задум Божий і благословення прослідковуються не тільки в тому, що саме сталося, але також коли й чому.

Події Пятидесятниці

Якщо вам знайоме слово «П’ятидесятниця», можливо, ви також знаєте, що в цей день відбулося сходження Святого Духа на послідовників Ісуса. І саме в цей день виникла Церква як зібрання «покликаних» Богом. Дані події описані в главі 2 Діяння апостолів. Дух Господній зійшов на перших 120 послідовників Ісуса, котрі почали говорити мовами різних частин світу. Це викликало таке народне потрясіння, що тисячі відвідувачів Єрусалиму прийшли поглянути, що ж відбувається. Перед багаточисельним натовпом Петро проголосив перше послання з Євангелія, після чого «пристало до них того дня душ тисяч зо три» (Діяння 2:41). Зо дня П’ятидесятниці число послідовників Євангелія неухильно зростало.

П’ятидесятниця настала через 50 днів після воскресіння Христового. Саме впродовж цих 50-ти днів учні Ісуса утвердилися у своєму переконанні, що Він дійсно воскрес із мертвих. На П’ятидесятницю вони заявили про це публічно, змінивши історію. Вірите ви чи ні у воскресіння Ісуса, але на ваше життя також вплинули події П’ятидесятниці.

Наведене розуміння П’ятидесятниці є правильним, але не всеохоплюючим. Багато хто прагне повторення П’ятидесятниці на власному досвіді. Оскільки перші учні Ісуса отримали її в результаті «очікування дару Духа Святого», віруючі  нашого часу також сподіваються, що очікування зможе спричинити ще одне сходження Духа. Підґрунтя  таких роздумів в тому, що саме чекання й молитви змусили Святий Дух зійти в той день. При цьому ми випускаємо з уваги її точність – адже П’ятидесятниця, описана в главі 2 книги Діянь, не була першою П’ятидесятницею в історії.

Пятидесятниця в Торі Мойсея

 Насправді, П’ятидесятниця була щорічним старозавітним фестивалем. Всього Мойсей (1500 р. до н.е.) утвердив декілька святкувань впродовж року. Песах стояв найпершим в іудейському календарі. Розп’яття Ісуса також відбулося на Песах. Дата його смерті співпала з жертвоприношенням пасхального агнця, що являється великим знаменням.

Другим по порядку фестивалем було свято Первоплоду, і Закон Мойсея назначав його святкування на день, що слідує ‘за’ пасхальною суботою (тобто, в неділю). Ісус воскрес в неділю, точно на свято Первоплоду. Оскільки його воскресіння відбулося в цей день, воно несе в собі обіцянку, що воскресіння всіх віруючих послідкує пізніше. Христове воскресіння буквально є «первоплодом», як і назва свята в пророцтві.

Рівно через 50 днів після свята Первоплоду іудеї відзначають П’ятидесятницю (грецькою pentekostos – «п’ятдесят»). Інша назва свята – фестиваль тижнів (відлік семи тижнів після Пасхи). Іудеї святкували П’ятидесятницю впродовж 1500 років, перш ніж на це свято відбулася подія, описана в главі 2 книги Діянь. Причиною перебування величезної кількості людей в Єрусалимі в день, коли апостол Петро виголошував своє послання, було саме святкування П’ятидесятниці. Єврейський народ до сих пір вшановує П’ятидесятницю, однак називає її Шавуот.

У Старому Заповіті читаємо наступне про святкування П’ятидесятниці:

А до першого дня по сьомім тижні відлічите п’ятдесят днів, та й принесете хлібну нову жертву для Господа. З ваших осель принесете два хліби колихання, дві десяті ефи пшеничної муки будуть вони, будуть спечені квашені, первоплоди для Господа (Левит 23:16-17).

Точність П’ятидесятниці: втручання Божого задуму

П’ятидесятниця в Діяннях 2 відбулася в точно визначений час, оскільки припала на той же день року, що й старозавітна П’ятидесятниця. Розп’яття Ісуса відбулося на Песах, воскресіння – на свято Первоплоду, а П’ятидесятниця – сходження Святого Духа – на іудейський фестиваль тижнів. Така точність свідчить про втручання Божественного розуму, котрий скоординував послідовність трьох подій в історії. Адже в році цілих 365 днів, як же розп’яття Ісуса, його воскресіння, а потім і сходження Святого Духа випали точно на дні трьох старозавітних свят? На думку приходить тільки те, що за всім стоїть Божий задум.

Події Євангелія відбулися точно у дні трьох весняних старозавітних фестивалів
Події Євангелія відбулися точно у дні трьох весняних старозавітних фестивалів

П’ятидесятниця: нова сила

 Лука, автор книги Діянь, вказує на пророцтво із старозавітної книги Йоїла про те, що колись Дух Святий зійде на всі народи без винятку. Саме це пророцтво здійснилося на П’ятидесятницю.

Одна з причин, чому Євангеліє називають «Благою звісткою» в тому, що воно наділяє людину силою проживати своє життя по-іншому, краще й осмисленіше. Життя стає союзом між Богом і людиною. Цей союз можливий завдяки присутності всередині нас Святого духа Божого, котрий зійшов на П’ятидесятницю. «Блага звістка» в тому, що життя можна прожити на іншому рівні, у взаємовідносинах з Богом за посередництва Духа Святого. У Біблії сказано:

У Ньому й ви, як почули були слово істини, Євангелію спасіння свого, та в Нього й увірували, запечатані стали Святим Духом обітниці, Який є завдаток нашого спадку, на викуп здобутого, на хвалу Його слави! (до Ефесян 1:13-14).

А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас (до Римлян 8:11).

Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла (до Римлян 8:23).

Сповнення Святим Духом – це ще один первоплід, адже Дух Святий є передчуттям – запорукою того, що ми здатні стати «дітьми Господніми».

Звернення до Святого Духа є дуже значимим у християнстві, можливо, вам уже знайома така молитва до нього:

Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш‚ Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.

Євангеліє пропонує насичене життя не шляхом набуття матеріальних цінностей, насолоди, статусу, багатства й решти принад, за якими гониться світ, і які цар Соломон вважав всього лише «мильною бульбашкою», а через присутність всередині нас Духа Святого. Якщо це дійсно правда – що Бог здатен сповнити нас Духом Святим і силою – в цьому безперечно Блага звістка. Старозавітне святкування П’ятидесятниці, що супроводжувалося випіканням дріжджового хліба, уособлює собою наше грядуще наповнене життя. Координованість між старо- і новозавітною П’ятидесятницею є яскравим свідченням того, що саме Боже провидіння стоїть за цими подіями й дарує нам силу благодатного життя.

Вербна неділя: Боже провидіння чи майстерна змова?

В'їзд Ісуса в Єрусалим на віслюкові
В’їзд Ісуса в Єрусалим на віслюкові

Віруючі всього світу щороку відзначають Вербну неділю – сім днів перед розп’яттям Ісуса. Багатьма мовами вона зоветься Пальмовою неділею, адже саме пальмовими гілками тоді встеляли шлях Спасителю. У цей день Ісус на віслюкові в’їхав у Єрусалим, де його зустрічали як довгоочікуваного Царя. У кожному з чотирьох Євангелій міститься згадка про це як про переломну подію, що  поклала початок потрясінням Пасхального тижня.

Я довіряю Євангеліям з декількох причин, і першими в списку стоять численні різнопланові й достовірні пророцтва, котрі, незважаючи на надзвичайно малу вірогідність, все ж збувалися іноді через сотні років після того, як були вперше записані. Ми раніше розглядали, як пророк Даниїл (близько 550 р. до н.е.) передбачив проміжок часу до приходу Царя. Його пророцтво здійснилося якраз на Вербну неділю, під час урочистого входу Ісуса в Єрусалим. Через велику тривалість – цілих 500 років – здається неймовірним, що народження Ісуса втрапило в цей діапазон, не те що його вхід до Єрусалиму. Ісус ніяк не міг власноруч підстроїти час здійснення події такого масштабу.

Однак автори Євангелій при записі подій Вербної неділі ставлять акцент не на часі. Натомість, вони спрямовують нашу увагу на книгу пророка Захарії (близько 520 р. до н.е.) і відкрито говорять, що в’їзд Ісуса в Єрусалим на віслюкові означав здійснення наступного пророцтва Захарії:

Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, на молодім віслюкові, сині ослиці. (Захарії 9:9)

 Ці рядки євангелістів на підтвердження пророцтва насправді ніколи не вражали мене з тієї простої причини, що підстроїти «справдження» пророцтва здається простіше простого. Ісус всього лише мав прочитати книгу Захарії та дізнатися, що для «справдження» пророцтва буде достатньо в’їхати в Єрусалим на віслюкові. Поки що не беремо до уваги час його входу (це, на мою думку, неможливо пояснити без втручання Вищої сили); в іншому Ісусу було б нескладно спланувати свій вхід в Єрусалим під час святкування Песаха, не забувши про віслюка, у відповідності з пророцтвом Захарії. Як людині неблагородного походження, Ісусу було б простіше здійснити такий план, аніж будь-який другий, що наприклад, потребував купівлі бойового коня – саме верхи на них царі зазвичай вступають до міст. Тож чи можемо ми пояснити вступ Ісуса тим, що він керувався давнім письмом задля «справдження» пророцтва на Песах?

Пророцтво Захарії в контексті

Я пропоную перечитати пророцтво Захарії в його повному контексті, і лише після цього розглянути можливий обман зі «справдженням» пророцтва. Слова Захарії наведені нижче:

Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці.

І вигублю Я колесниці з Єфрема, і коня з Єрусалиму, і військовий лук знищений буде. І народам Він мир сповістить, а Його панування від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі.

Також ти, за кров заповіту твого Я пустив твоїх в’язнів із ями, в якій немає води. До твердині верніться, о в’язні надії! І сьогодні звіщаю: Подвійно тобі поверну! (Захарії 9:9-12)

 В очі кидається незвична зміна подій, що розділяє ці декілька рядків. Цар в’їжджає в Єрусалим на простім віслюкові (9), тим не менш, його панування простягатиметься «аж до кінців землі» (10). А також «за кров заповіту» його Бог звільнить в’язнів смерті. Захарія передбачив майбутнє значно ширшого масштабу, ніж простий в’їзд Ісуса в місто на віслюкові. Згідно його пророцтва, із входом буде пов’язана подія вселенського масштабу, що визначить нову долю для «в’язнів смерті».

Хто ж ці «в’язні смерті»?

Не так давно в Канаді повідомлялося про раптову смерть недавнього міністра фінансів Джима Флагерті. Він вважався одним із найуспішніших та найвпливовіших міністрів в історії Канади. Його несподівана смерть вразила й засмутила громадян. Я вважаю його “в’язнем смерті”. Хоча він очолював міністерство фінансів, його успішність і популярність не забезпечили йому жодних переваг перед обличчям смерті. Всі ми теж послідуємо за ним, не знаючи наперед, коли і як ми помремо. Ми всі “в’язні смерті”!

Пророцтво Захарії, написане 2500 р. тому назад, стосується кожного з нас. Говориться про прихід когось, хто зможе звільнити нас із цієї в’язниці. Як саме? Задовго до входу Ісуса в Єрусалим пророк Захарія пояснював, що Бог скріпить свій завіт кров’ю (вірш 11). У цьому відчувається відголосок пролиття жертовної крові на Песах, а також звільнення від смерті Ісака під час жертвоприношення його батька Авраама. Всього через кілька днів після свого входу в Єрусалим Ісус насправді ознаменував новий завіт, який пізніше буквально скріпив своєю кров’ю. Три дні потому він воскрес із мертвих. Двері в’язниці, що утримувала всіх нас, розпахнулися. Той факт, що Захарія зміг передбачите це за стільки раніше, свідчить, що в’їзд Ісуса на віслюку не був відчайдушною вигадкою  жалюгідного чоловіка, – а навпаки, кульмінацією Божественного задуму щодо наймасштабнішої в історії втечі із в’язниці – втечі всього людства із в’язниці смерті. Вхід Ісуса в Єрусалим мав величезне значення для євангелістів саме тому, що вони вбачали в ньому вказівку на Божественний задум, окреслений Захарією за 500 років до цього.

Як розуміти рядки Захарії про «панування від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі»? Ісус ніколи не панував, отож – пророцтво неправдиве, зауважать критики. Однак розглядати поняття «панувати» виключно з точки зору влади означає випустити з уваги наймогутніший вид панування – над людським серцем, що добровільно поклоняється комусь. Хоча Джим Флагерті займав високу посаду у панівній партії Канади, він не мав такого панування над жодною людиною в країні. Ісус же під час суду над ним заявив, що колись він буде панувати – через поклоніння йому – над людьми всього світу. І ось дві тисячі років потому ми святкуємо Вербну неділю; Страсний тиждень вшановують люди по всьому світу, представники різних націй і культур. З цієї точки зору пророцтво Захарії про панування «аж до кінців землі» дійсно збулося в той день, коли давним-давно простий тесля в’їхав у Єрусалим на віслюкові.

Як щодо знищення всієї військової зброї в Ізраїлі (вірш 10)? Адже цього не сталося. У дійсності, сьогодні Ізраїль є однією з найкраще озброєних країн. Однак пророцтво стосується заключної частини Божественного задуму, котра ще не настала. Наразі ми знаходимося на етапі з вірша 12, коли в’язням смерті пропонується безпечне місце. Пропозиція про «втечу з в’язниці» відома у світі, й багато хто приймає її.

У контексті цього всеохоплюючого Задуму Захарія передбачив, що Цар здійснить ще один вхід. Він писав:

А на Давидів дім та на єрусалимського мешканця Я виллю Духа милости та молитви. І будуть дивитись на Мене, Кого прокололи, і будуть за Ним голосити, як голоситься за одинцем, і гірко заплачуть за Ним, як плачуть за первенцем. (Захарії 12:10)

Той, хто був проткнутий списом і помер, закріпивши таким чином завіт своєю кров’ю, повернеться! Я сповнений надії на це, хоч дехто й докорятиме мені за мою наївність. Але враховуючи, що Захарія безпомилково визначив обставини входу Ісуса в Єрусалим, розумно повірити, що Другий Вхід у цьому грандіозному Задумі також колись здійсниться. І коли це станеться, я хотів би приєднатися до «втечі з в’язниці».

 

Чи дійсно Ісус – син діви з роду Давида?

Ми дізналися, що слово «Христос» позначає старозавітний титул. Наразі пропоную розглянути наступне питання: чи був Ісус Назорянин тим самим «Христом» із старозавітних пророцтв?

З роду Давида

Псалом 132 зі Старого Заповіту, написаний за 1000 років до Ісуса, містить специфічне пророцтво:

Ради Давида, Свого раба, не відвертай лиця від Свого помазанця ( = «Христа»).

Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: Від плоду утроби твоєї Я посаджу на престолі твоїм! Бо вибрав Сіона Господь…

Я там вирощу рога Давидового, для Свого помазанця вготую світильника (Псалом  132:10-17)

Ми бачимо, що задовго до Ісуса іудейські псалми пророкували, що Божий помазанець (тобто, «Христос») прийде з роду Давида. Саме тому євангельські генеалогії показують, що Ісус – нащадок Давида, таким чином підкреслюючи, що в Ісусі здійснилося дане пророцтво.

Чи насправді Ісуснащадок Давида?

 Але звідки нам відомо, що євангелісти не вигадали ці генеалогії, «підігнавши» їх у відповідності з пророцтвом? Вони зі співчуттям ставилися до Ісуса й, можливо, прагнули прикрасити правду.

У наших спробах з’ясувати істину стануть у пригоді свідчення вороже налаштованих очевидців. Вони особисто були присутні під час певних подій, тож мали мотив для спростування фактів, що могли бути неправдивими. Припустимо, що особи А і Б потрапили в дорожньо-транспортну пригоду. Вони звинувачують одна одну – тож являються вороже налаштованими очевидцями. Якби особа А заявила, що вона бачила, як особа Б набирала повідомлення в телефоні за мить до аварії, і особа Б визнала цей факт, тоді можна прийняти, що ця частина суперечки правдива – бо особа Б нічого не отримує в разі признання нею цього факту.

Подібним чином, слова вороже налаштованих очевидців того часу можуть допомогти нам зрозуміти, що ж насправді трапилося з Ісусом. Дослідник Нового Заповіту Д-р Ф. Брюс розглянув посилання іудейських рабинів на Ісуса в Талмуді й Мішні. Він виділив наступний коментар про Ісуса:

Улла сказав: Ви б повірили, що для нього (тобто Ісуса) хтось би так ревно шукав захисту? Він був обманщиком, і Всемилостивий каже: «Не милосердься над ним і не скривай його» (Второзаконня 13:9). Випадок з Ісусом відрізнявся, адже він був наближений до царства”. Ст. 56

Ось як Ф. Брюс коментує дане твердження рабинів:

Зображуються спроби знайти для нього захист (відчувається виправдовувальна нота в адресу християн). Навіщо їм намагалися захистити того, хто винен в таких злочинах? Тому що він був «наближений до царства», тобто до Давида. Ст. 57

Інакше кажучи, вороже налаштовані єврейські рабини не оскаржували твердження євангелістів про те, що Ісус походив із роду Давида. Однак, вони ставили під сумнів слова Ісуса про те, що він являється «Христом», і виступали проти постулатів Євангелія про нього, але при цьому погоджувалися, що Ісус дійсно походить із царської родини Давида. Тож ми знаємо, що євангелісти не просто вигадали історію про походження Ісуса, аби пророцтво «справдилося». Слова вороже налаштованих очевидців не розходяться з цим моментом.

Чи був він сином діви?

Не можна виключати імовірність, що дане пророцтво справдилося «випадково», адже були й інші представники царської сім’ї. Але народження від діви! Таке не могло трапитися «випадково». Це або: 1) непорозуміння, 2) обман або 3) чудо – інших варіантів бути не може.

Народження від діви мимохідь згадується в статті “Початок Адама”. Новозавітні автори Лука й Матвій чітко зазначають, що Марія зачала Ісуса, будучи дівою. Матвій також стверджує, що таким чином справдилося пророцтво Ісаї (750 р. до н.е.), який писав:

Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл (тобто, «з нами Бог») Ісаї 7:14 (у вірші від Матвія 1:23 пророцтво вже справдилося)

Можливо, це звичайне непорозуміння. Оригінальне слово на івриті הָעַלְמָ֗ה (вимовляється хаалма) було перекладено як «діва», однак воно має ще друге значення – «молода дівчина», тобто молода незаміжня дівчина. Можливо Ісая в 750 р. до н.е. використав це слово саме в другому значенні. А Матвій та Лука, маючи зі свого боку релігійну необхідність восхваляти Ісуса, невірно розтлумачили, що Ісая насправді мав на увазі «молоду жінку», а не «діву». Додайте до цього несвоєчасну (тобто, дошлюбну) вагітність Марії, і отримаємо «божественне здійснення» пророцтва у вигляді народження Ісуса.

Багато хто приводив мені таке пояснення, і ми не можемо спростувати його, оскільки зараз неможливо перевірити, чи була дівчина на той час незайманою чи ні. Однак пояснення насправді не таке вже просте. «Септуагінта» – це іудейський переклад Старого Заповіту з івриту на грецьку мову, зроблений у 250 р. до н.е. – за 250 років до народження Ісуса. Тож як саме іудейські рабини переклали вірш від Ісаї 7:14 з івриту на грецьку мову? Вони використали «молода жінка» чи «діва»? Хоча багато хто, здавалося б, знає, що оригінальне слово на івриті הָעַלְמָ֗ה позначає як «молоду жінку», так і «діву», ніхто не бере до уваги свідчення з Септуагінти – вона перекладає його словом παρθένος  (вимовляється партенос), яке позначає саме «діву». Іншими словами, провідні єврейські рабини в 250 р. до н.е. розтлумачили, що пророцтво Ісаї на івриті говорить про «діву», а не «молоду жінку» – це трапилося більш, ніж за 200 років до народження Ісуса. «Народження від діви» вигадали не євангелісти і не ранні християни.  Воно містилося в іудейських текстах задовго до приходу Ісуса.

Навіщо було провідним іудейським вченим у 250 р. до н.е. робити такий фантастичний переклад – у діви народиться син? Якщо вам на думку приходить те, що вони були забобонні й далекі від наукових знань, давайте подивимося під іншим кутом. Люди в той час займалися сільським господарством і знали основи розведення худоби. Ще за сотні років до появи «Септуагінти» Авраам і Сара знали, що в певному віці настає менопауза, і дітородна функція згасає. Так, вчені у 250 р. до н.е. не володіли сучасними знаннями в області хімії та фізики, однак їм було відомо, як розмножуються тварини й людина. Їм безперечно було відомо, що народження від діви неможливе, проте вони не використали еквівалент «молода жінка» в Септуагінті. Натомість, вони чорним по білому написали, що діва народить сина.

Діва Марія

Наразі розглянемо завершальну частину цієї історії. Хоча неможливо довести, що Марія була дівою, показово, що вона знаходилася на тому єдиному й нетривалому етапі свого життя, коли відповідь на це питання залишалася невизначеною. Марія жила в час великих родин. Часто зустрічалися сім’ї з десятьма дітьми. З огляду на це, який був шанс, що Ісус буде найстаршою дитиною? Адже якби він мав старшого брата чи сестру, ми б точно знали, що Марія не була дівою. У наші дні, коли сім’ї мають у середньому двох дітей, шанси на це рівні 50-50, проте на той час вони рівнялися 1 з 10. Шанси були 9 з 10, що «непорочне зачаття» можна відкинути з тієї простої причини, що Ісус мав старшого брата, але (як не дивно) він не мав.

Тепер звернімо увагу на винятковий час заручин Марії. Якби вона хоча б декілька днів перебувала в шлюбі, здійснення умови про «діву» знову ж таки можна було відкинути. З іншого боку, якби вона не була заручена і виявилася вагітною, у неї не було б нареченого, щоб дбати про неї. Згідно звичаїв тих часів, вагітна й незаміжня жінка залишилася б одною – якщо б її взагалі залишили в живих.

Мене приголомшують саме ці вражаючі й малоймовірні «збіги», через які стає неможливим спростувати народження сина від діви. Ці збіги неочікувані, але настільки узгоджені між собою, ніби Вищий розум організував наведені події для здійснення божественного плану і намірів.

Якби Марія вступила в шлюб до народження Ісуса, або якби Ісус мав старших братів і сестер, вороже налаштовані іудейські очевидці, безумовно, вказали б на це. Натомість виявляється, що в цьому пункті вони повністю згодні з євангелістами. Ф.Ф. Брюс зазначає це, пояснюючи, як саме Ісус згадується в працях рабинів:

Ісус згадується в рабинській літературі під іменем Ісус бен Пантера або Бен Пандіра. Це може означати «син пантери».  Найбільш вірогідним поясненням є те, що це спотворене «партенос» – грецьке слово на позначення «діви», що виникло з християнських посилань на нього як на сина діви (ст. 57-58).

Сьогодні, як і при житті Ісуса, існує неприязнь до нього й положень Євангелія, а також значне протистояння його вченню. Але різниця полягає в тому, що в той час жили очевидці, які, будучи налаштованими вороже, мали змогу спростувати основні пункти про Ісуса, якби ці пункти були вигадані або неправдиві.

Пагін: не встигне вигнатися, як буде зрізаний

Продовжуємо знайомитися з темою Пагона, що присутня в книгах декількох старозавітних пророків. Ми дізналися, що Єремія в 600 р. до н.е. продовжив розвивати дану тему (розпочату пророком Ісаєю за 150 років до цього) і об’явив, що Пагін стане Царем. У попередній статті йдеться про те, як Захарія на основі пророцтва Єремії передбачив, що ім’я Пагона буде Ісус, і він поєднає в собі ролі Царя та Священика; таке ніколи не траплялося раніше в історії ізраїльського народу.

Загадка Даниїла про намічений прихід Христа

На цьому тема Пагона не завершилася. Пророк Даниїл, котрий жив у період між Єремією та Захарією, прямо називає титул Христос (що позначає «Месія»). Водночас він торкається теми Пагона в незвичній загадці, передбачаючи, коли саме Месія відкриється народу. Близько 538 р. до н.е. він написав наступне:

… від того часу, як вийде приказ, щоб одбудувати Ерусалим, до Христа Владики – сїм сїмок і шістьдесять дві сїмки; А як мине сїм і шістьдесять дві сїмки, відданий буде на смерть Христос… (Даниїл 9:25-26, переклад П. Куліша та І. Пулюя)

Отже, ми знаємо, що Даниїл писав про майбутнього Христа. Даниїл вказує точку відліку (видача указу про відбудову Єрусалиму) і певний проміжок часу («сім сімок і шістьдесять дві сімки»), що завершиться явлінням Христа (= Месії), який потім загадковим чином «відданий буде на смерть». Структура цього передбачення є досить прозорою. Але чи можемо ми вирахувати дату явління Христа? Пропоную почати з розгляду події, яка запустила відлік цього пророчого годинника.

Вихід наказу про відбудову Єрусалиму

Десь через 100 років після Даниїла, Неємія був виночерпієм у перського імператора Артаксеркса. Це означає, що він був наближений до найвищої влади в Перській імперії. За цих обставин він просить і отримує королівський указ про відновлення та відбудування Єрусалиму. Ось як він це висвітлює:

І сталося в місяці нісані, двадцятого року царя Артаксеркса… я сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподобаний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробів батьків моїх, і я відбудую його! І сказав я цареві: Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи до намісників …  І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною.  І прибув я до намісників … і дав їм цареві листи. А цар послав зо мною зверхників війська та верхівців (Неємія 2:1-9)

Отже, описується королівський указ про відновлення і відбудування Єрусалиму, підкріплений листами «до намісників», доставленими в супроводі вершників Перської імперії. Оскільки перський імператор Артаксеркс – відома фігура у світській історії, а цей указ визначає початок даного періоду в часи правління Артаксеркса (20-й рік правління в місяці нісані), ми можемо визначити, коли саме це відбувалося. Артаксеркс зійшов на перський престол відразу після смерті свого батька Ксеркса в грудні 465 р. до н.е. (1), і оскільки цей указ був виданий 1 числа місяця нісана (березень/квітень) під час його 20-го року правління, вираховуємо дату указу – 5 березня 444 р. до н.е. (1).

«Сім сімок і шістьдесять дві сімки»

Але які «сімки» використовував Даниїл для виміру проміжків часу? У Законі Мойсея згадується цикл із семи років, згідно якого кожен сьомий рік земля мала відпочивати від сільськогосподарської обробки. Це висвітлено наступним чином:

Коли ви ввійдете до землі, що Я даю вам, то святкуватиме земля та суботу для Господа. Шість літ будеш засівати своє поле, і шість літ обтинатимеш свого виноградника, і збиратимеш урожай його, а сьомого року субота повного відпочинку буде для землі… субота для Господа (Левит  25:2-4)

У пророцтві Даниїла йдеться про «роки», і, використовуючи цю лінію міркування, «сімками» він позначає цикли по сім років. У цьому випадку сім «сімок» і шістдесят дві «сімки» можна арифметично зобразити як (7+62) * 7 = 483 роки.

360-денний рік

Використана при цьому тривалість року дещо збиває з пантелику. Зараз ми користуємося сонячним роком (= 365.24219879 днів на рік), тому що можемо точно виміряти, за скільки Земля робить повний оберт навколо Сонця. На той час існувало 2 типи календаря: перший було побудовано за місячним циклом (подібно до нинішнього мусульманського календаря), отримуючи 354 дні на рік; другий містив дванадцять 30-денних місяців – всього 360 днів на рік. При цьому будь-який календар потребує «узгодження» надлишкових  годин у кожній добі. Наприклад, згідно західного календаря, раз у 4 роки настає високосний рік, котрий має 366 днів. Це дозволяє скоригувати 365.24219879 днів, за які Земля робить повний оберт навколо Сонця. У давньоєгипетській, вавилонській, індійській та грецькій цивілізаціях був звичайний календар у 360 днів. Здається, що саме він лежить в основі розрахунків Даниїла.

Намічений прихід Христа

Ця довідкова інформація дозволить нам легко вирахувати рік приходу Христа згідно загадки Даниїла. 483 роки по 360 дні/рік складають:

483 років * 360 днів/рік = 173 880 днів

По західному календарю маємо 476 сонячних років із залишком у  25 днів. (173 880/365.24219879 = 476 і 25 у залишку).

Відправною точкою для даних розрахунків є указ Артаксеркса, виданий 5 березня 444 р. до н.е.  Додавши 476 сонячних років до цієї дати, отримаємо 5 березня, 33 р. н.е. (немає 0 року, календар переходить від старої до нової ери за один рік, тож арифметично це -444 + 476 + 1 = 33).

Якщо тепер 25 днів у залишку додати до 5 березня 33 р. н.е., ми приїдемо до 30 березня 33 р. н.е., як проілюстровано на графіку нижче. Ось як Хохнер (чиїм розрахункам я слідую) це описує:

«Додавши 25 днів до 5 березня (444 р. до н.е.), отримуємо 30 березня (33 р. н.е.), яке припадає на 10 число місяця нісана. У цей день відбувся тріумфальний вступ Ісуса в Єрусалим …» Хохнер, Хронологічні аспекти життя Христа. Част. VI, стор. 16, 1977.

Хронологія пророцтва Даниїла про «сімки», що завершується тріумфальним входом Ісуса
Хронологія пророцтва Даниїла про «сімки», що завершується тріумфальним входом Ісуса

Тріумфальний вхід Ісуса – той самий день

Я пишу цю статтю на Вербну неділю – той самий день, коли ми вшановуємо тріумфальний вхід Ісуса в Єрусалим. Зроблені вище припущення і нескладні розрахунки свідчать, що загадка Даниїла про «сімки» вказує саме на Вербну неділю. У цей день Ісус був представлений іудейському народу як Цар, або Христос. Це відомо напевне, тому що Захарія (який передбачив ім’я Христа) також писав:

Радій вельми…  дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці. (Захарія  9:9)

Довгоочікуваний Цар відкриється під час свого в’їзду в Єрусалим на віслюкові, у супроводі гучної та радісної юрби. У день тріумфального вступу Ісуса в Єрусалим – той самий день, передбачений Даниїлом у загадці про «сімки», – Ісус в’їхав в Єрусалим на віслюкові. Лука наводить опис цих подій:

А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили, кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім’я! Мир на небесах, і слава на висоті! … І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним, і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це. (Лука 19:37-42)

У цій історії Ісус заплакав, тому що люди не розпізнали того самого дня, передбаченого Захарією й Даниїлом. Саме тому, що вони не розпізнали день явління Христа, станеться щось цілком несподіване. Даниїл у тому самому розділі, що й загадка про «сімки», передбачив:

А як мине сїм і шістьдесять дві сїмки, відданий буде на смерть Христос… (Даниїл 9:26, переклад П. Куліша й І. Пулюя)

Замість того, щоб зійти на престол і правити, Христос буде «відданий на смерть». Деякі варіанти перекладу вживають поняття «буде зрізаний», підкреслюючи таким чином звернення Даниїла до теми Пагона, що виженеться з пня Ієсеевого. Ця тема була розпочата задовго до Ісаї, розвинена Єремією, ім’я Пагона передбачене Захарією, а тепер і час загибелі передбачений спільно Даниїлом і Захарією. Отже, Христос буде відданий на смерть. Як же це станеться? Ми повертаємось до книги пророка Ісаї в нашій наступній статті, де наводиться яскравий опис.

1) Посилання по статті взято з книги: Хронологічні аспекти життя Христа Частина VI: Гарольд У. Хохнер