Ми це бачили «Христос» — назва Старого Завіту. Давайте тепер поглянемо на це питання: чи був Ісус із Назарету тим «Христом» передріканий у Старому Завіті?
Від роду Давида
Псалом 132 у Старому Завіті, написаний за 1000 років до життя Ісуса, містив конкретне пророцтво. Там було сказано:
10 Ради Давида, Свого раба, не відвертай лиця від Свого помазанця. 11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: Від плоду утроби твоєї Я посаджу на престолі твоїм! 12 Якщо будуть синове твої пильнувати Мого заповіта й свідоцтва Мого, що його Я навчатиму їх, то й сини їхні на вічні віки будуть сидіти на троні твоїм! 13 Бо вибрав Сіона Господь, уподобав його на оселю Собі: 14 То місце Мого відпочинку на вічні віки, пробуватиму тут, бо його уподобав, 15 поживу його щедро благословлю, і хлібом убогих його нагодую! 16 Священиків його зодягну у спасіння, а його богобійні співатимуть радісно. 17 Я там вирощу рога Давидового, для Свого помазанця вготую світильника,
Псалми 132:10-17
Задовго до Ісуса Псалми передрікали, що Бог помазаний (тобто «Христос») прийде від Давида. Ось чому Євангелія показують, що Ісус є в родоводі Давида. Вони хочуть, щоб ми побачили, що Ісус виконує це пророцтво.
Новий Заповіт починається з цього прямо з першого вірша.
1 Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового:
Від Матвія 1:1
Чи справді Ісус був із роду Давида?
Але звідки ми знаємо, що вони не просто так компенсували генеалогії, щоб отримати «виконання»? Вони співчутливо ставилися до Ісуса і тому, можливо, хотіли перебільшити правду.
Намагаючись з’ясувати, що сталося насправді, допомагає мати свідчення ворожі свідки. Вороже налаштований свідок був поруч, щоб побачити факти, але не погоджується із загальною думкою. Отже, у такого свідка є мотив для спростування показань, які можуть бути неправдивими. Припустимо, між особами А і Б сталася автомобільна аварія. Обидва звинувачують один одного в аварії – отже, вони є ворогуючими свідками. Особа А каже, що він бачив, як особа Б писала повідомлення безпосередньо перед аварією, і особа Б це визнає. Тоді ми могли б припустити, що ця частина суперечки правдива, оскільки особа Б нічого не виграє, погоджуючись із цим.
Подібним чином перегляд записів ворожих історичних свідків може допомогти нам визначити, що саме насправді сталося з Ісусом. Дослідник Нового Завіту доктор Ф.Ф. Брюс вивчав посилання єврейського рабина на Ісуса в Талмуді та Мішні. Він зазначив такий коментар про Ісуса:
Улла сказав: Ви повірите, що для нього (тобто Ісуса) так ревно шукали будь-якого захисту? Він був обманщиком, і Всемилостивий каже: «Не пощади його і не сховай його» [Втор 13:9] Інакше було з Ісусом, бо він був близько до королівства” стор. 56
Ф.Ф.Брюс робить таке зауваження щодо цього раввинського твердження:
Зображення полягає в тому, що вони намагалися знайти для нього захист (тут виявлено вибачення проти християн). Чому вони намагаються захищати когось такими злочинами? Тому що він був «близько до царства», тобто Давида. с. 57
Іншими словами, ворожі єврейські рабини НЕ заперечують твердження авторів Євангелія про те, що Ісус був від Давида. Вони не прийняли твердження Ісуса про «Христа» і виступили проти євангельських тверджень про нього. Але вони все одно визнали, що Ісус був у царській родині Давида. Отже, ми знаємо, що автори Євангелій не просто вигадали це, щоб отримати «виповнення». З цим погоджуються навіть ворогуючі свідки.
Він народився від незайманої жінки?
Залишається ймовірність того, що Ісус виконав це пророцтво просто «випадково». Були й інші представники королівської родини. Але народження від незайманої! Немає жодної ймовірності, що це могло статися «випадково». Це або:
- Непорозуміння,
- Шахрайство, або
- Чудо – іншого варіанту немає.
Розповідь про Адама в книзі Буття натяк на майбутнє незаймане народження. У Новому Завіті Лука та Матвій чітко стверджують, що Марія зачала Ісуса, коли була незайманою. Матвій також стверджував, що це було виконанням пророцтва Ісаї (приблизно 750 р. до н. е.), яке говорило:
14 Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл.
Ісая 7:14 (і цитується в Матвія 1:23 як виконання)
Можливо, це було просто непорозуміння. Оригінальний іврит הָעַלְמָ֗ה (вимовляється haalmah), що перекладається як «незаймана», може також означати «молода дівчина», тобто молода незаміжня жінка. Можливо, це все, що хотів сказати Ісая давно, у 750 році до нашої ери. Через релігійну потребу Матвія та Луки вшановувати Ісуса вони неправильно зрозуміли, що Ісая означає «незаймана», тоді як Ісая насправді мав на увазі «молоду жінку». Додайте нещасливу вагітність Марії перед її одруженням, і це стало «божественним сповненням» у народженні Ісуса.
Свідок Септуагінти
Багато людей мають подібні пояснення. Це неможливо спростувати, тому що неможливо довести, був хтось незайманим чи ні. Але це пояснення надто спрощене. Єврейські рабини переклали єврейський Старий Заповіт на грецьку приблизно в 250 р. до н.е. Цей грецький переклад Старого Завіту називався The Септуагінт. Отже, за двісті п’ятдесят років до життя Ісуса єврейські рабини записали своє тлумачення Ісаї 7:14. Як ці єврейські рабини переклали Ісаї 7:14 з єврейської на грецьку? Вони переклали це як «молода жінка» чи «незаймана»? Здається, багато людей знають, що оригінальне єврейське הָעַלְמָ֗ה може означати або «молода жінка», або «незаймана». Але мало хто згадує свідчення Септуагінти, яка перекладає це як παρθένος (вимовляється як Парфенос), котрий конкретно означає «незаймана».
Іншими словами, провідні єврейські рабини у 250 році до н. е., за двісті років до народження Ісуса, розуміли єврейське пророцтво Ісаї як «незаймана». Автори Євангелій чи ранні християни не винаходили незайманого народження. Це було в єврейському мисленні задовго до приходу Ісуса.
Рабини знали, що таке незайманість
Навіщо провідним єврейським рабинам у 250 р. до н. е. був зроблений такий фантастичний переклад, пророкуючи незаймана мати сина? Якщо ви думаєте, що це тому, що вони були забобонні та ненаукові, давайте подумаємо ще раз. Люди того часу були хліборобами. Вони знали, як працює розведення. За сотні років до Септуагінти Авраам знав, що після певного віку настає менопауза і тоді дітонародження стає неможливим. Ні, рабини 250 року до нашої ери не знали сучасної хімії та фізики, але вони розуміли, як розмножуються тварини та люди. Вони б знали, що це неможливо мати незаймана народження. Але вони не відступили і переклали це як «молода жінка» в Септуагінті. Ні, вони чорним по білому заявили, що а незаймана мав би сина.
Контекст Марії
Тепер розглянемо частину цієї історії, пов’язану з виконанням. Ніхто не може довести, що Марія була незайманою. Але дивно, що вона була в тільки і дуже короткий етап життя, де це може залишатися відкритим питанням. Це була доба великих сімей. Поширеними були сім’ї з десятьма дітьми. Враховуючи це, яка ймовірність того, що Ісус буде найстаршою дитиною? Бо якби у нього був старший брат чи сестра, то ми б точно знали, що Марія не була незайманою. У наші дні, коли сім’ї мають близько 2 дітей, шанси 50-50, але тоді це було ближче до 1 з 10 шансів. Шанс був 9 з 10, що незаймане «виповнення» було просто відкинуто простим фактом, що Ісус мав старшого брата. Але, незважаючи на всі шанси, він цього не зробив.
А тепер додайте до цього чудовий час заручин Мері. Якби вона була заміжня хоча б кілька днів, незаймане «виповнення» знову можна було б просто відкинути. З іншого боку, якби вона завагітніла, не будучи зарученою, у неї не було б нареченого, який би піклувався про неї. У тій культурі, будучи вагітною, але самотньою жінкою, їй довелося б залишитися самотньою – якби їй дозволили жити.
Саме ці чудові та малоймовірні «збіги» унеможливлюють незаймане народження спростувати це мене вражає. Ці збіги непередбачувані. Скоріше вони виявляють відчуття рівноваги та часу, ніби Розум організовує події з планом і наміром.
Свідок рабинських писань
Якби Марія вийшла заміж до народження Ісуса або якби Ісус мав старших братів і сестер, то вороже налаштовані єврейські свідки напевно вказали б на це. Натомість здається, що вони знову погоджуються з авторами євангелій у цьому питанні. Ф. Ф. Брюс зауважує, пояснюючи, як рабинські твори згадують Ісуса.
Ісус згадується в рабинській літературі як Ісус бен Пантера або Бен Пандіра. Це може означати «син пантери». Найімовірніше пояснення полягає в тому, що це спотворення слова parthenos, грецького слова «діва» і виникло з християнських згадок про нього як про сина діви (p57-58).
Сьогодні, у часи Ісуса, існує ворожість до Ісуса та вимог євангелії. Тоді, як і зараз, йому була значна опозиція. Але різниця в тому, що тоді теж були свідки, і як ворожі свідки вони не спростували деякі основні моменти, які вони могли б точно спростувати, якби ці пункти були вигадані або були помилковими.