Карл Маркс (1818-1883) народився в родині єврейських учених. Його дід по батьковій лінії служив рабином до самої смерті. Його мати походила з довгого роду рабинів, які спочатку походили з талмудичного коледжу в Італії. Однак батько Маркса під впливом Вольтера забезпечив, щоб Карл отримав освіту в школі, де панував ліберальний гуманізм.
Карл Маркс, будучи юнаком, завзято вивчав філософію. Однак пізніше він став критично ставитися до філософії, оскільки, як він висловився,
філософи лише по-різному тлумачили світ, справа в тому, щоб змінити його.
Карл Маркс. Теза 11, Тези про Фейєрбаха 1845
Отже, Маркс вирішив змінити світ і зробив це через свої твори, найвідоміші з яких «Комуністичний маніфест” І “Капітал», останні томи опублікував його колега Фрідріх Енгельс.
Ці твори послужили ідеологією комуністичних революцій, які прокотилися світом 20-х роках століття встановлюючи новий вид правління.
Карл Маркс – світський раб, який домагається Людського царства через революцію
Незважаючи на те, що Маркс був антирелігійним і займав «наукову» позицію, він виявив найбільшу релігійну віру – просто не для теїстичної релігії. Маркс пояснив історію людства теорією, що соціальні класи конфліктують один з одним у всіх суспільствах. На його думку, робітничий клас його часу ( пролетаріату) повалив би буржуазію (багатий клас з грошима, який контролював засоби виробництва). Він виступав за насильницьку революцію і повалення буржуазії робітниками. Ленін і Троцький першими реалізували його ідеї, очоливши більшовицьку революцію 1917 року в Росії, яка поклала початок Радянському Союзу. Інші пішли за ним, зробивши Маркса одним із найвидатніших людей, що змінили світ 20-тому Столітті.
Можна подумати, що, оскільки Маркс заявив про наукову основу для своїх теорій, він ретельно вивчив би і змішався з робітниками свого часу. Але Маркс використовував не наукову методологію, а скоріше використовував рабинську. Він ніколи не ступав на завод. Натомість він замкнувся в бібліотеках, щоб почитати про робітників, як рабини замикаються для вивчення Талмуду. У своєму читанні він просто переглянув і прийняв матеріал, який «доводить» те, у що він уже вірив. Таким чином він виявив ревну релігійну віру в свої ідеї.
Маркс розглядав історію як неминучий поштовх до прогресу шляхом революції. Завжди діючі соціальні закони керували цим прогресом. Його твори читаються як Тора атеїста; як релігійний твір, який контролює не бог, а інтелігенція, яка опанувала його твори.
Прагнення людства до справедливого суспільства
Євреї стояли на передовій у пошуках людства доброго і справедливого політичного правління. Яскравим прикладом цього є Карл Маркс, одна з найвпливовіших людей 20ого століття.
Ісус із Назарету також навчав створити справедливе й добре суспільство. Але Ісус навчав, що суспільство шалом (мир і достаток) прийде з «Царством Божим». Як і Маркс, він бачив себе лідером у створенні цього нового суспільства. Але він не став першовідкривачем цього, замкнувши себе читати і писати, як Маркс. Скоріше він жив із тими, на кого прагнув впливати, і безпосередньо навчав їх про Царство Боже. Ми продовжуємо досліджувати Ісуса з Назарету, зображеного в Євангелії.
Ісус і Царство Боже
Ісус мав таку владу хвороби і навіть природа виконав його наказ. Він також викладав у Нагірній проповіді як громадяни Королівства повинні любити один одного. Любов, а не революція була основою суспільства, яке передбачив Ісус. Подумайте про нещастя, смерть, несправедливість і жах, які ми переживаємо сьогодні, тому що ми не дотримуємося цього вчення.
На відміну від Маркса, Ісус використав картину святкової вечірки, щоб пояснити просування Царства, а не класову боротьбу. Засобом цієї партії не була революція, коли один соціальний клас нав’язується іншому класу. Натомість запрошення, широко розповсюджені зі свободою прийняття чи відхилення, встановлюють Його Царство.
Притча про Велику партію
Ісус уявляв собі велику вечірку, щоб проілюструвати, наскільки широко й далеко сягає запрошення до Царства. Але відповіді йдуть не так, як ми очікували. Євангеліє розповідає:
Почувши це, чоловік, що сидів за столом з Ісусом, вигукнув: «Яким благословенням буде відвідувати бенкет у Царстві Божому!»
16 Ісус відповів цією розповіддю: «Чоловік приготував велике бенкет і розіслав багато запрошень. 17 Коли бенкет був готовий, він послав свого слугу сказати гостям: «Ідіть, бенкет готовий». 18 Але всі почали виправдовуватися. Один сказав: «Я щойно купив поле і повинен його оглянути. Будь ласка, вибачте мене. 19 Інший сказав: «Я щойно купив п’ять пар волів і хочу їх випробувати». Будь ласка, вибачте мене. 20 Інший сказав: «Я щойно одружився, тому не можу прийти».
21 «Слуга повернувся і розповів своєму господареві, що вони сказали. Його господар був розлючений і сказав: «Іди швидше на вулиці та провулки міста і запроси бідних, калік, сліпих і кульгавих». 22 Після того, як слуга зробив це, він повідомив: «Ще є місце для іншого». 23 Тож його господар сказав: «Вийдіть на провулки й за живоплоти й закликайте всіх, кого знайдете, прийти, щоб дім був повний. 24 Бо жоден із тих, кого я першим запросив, не отримає навіть найменшого смаку мого бенкету».
Люк 14: 15-24
Великий переворот: запрошена відмова
У цій історії багато разів наші прийняті розуміння перевертаються з ніг на голову. По-перше, ми можемо припустити, що Бог не запросить багатьох у Своє Царство (яким є бенкет у домі), тому що Він не знаходить багато гідних людей.
Це неправильно.
Запрошення на бенкет отримує багато-багато людей. Господар (Бог у цій історії) хоче, щоб бенкет був повний.
Але відбувається несподіваний поворот. Мало хто з гостей насправді хоче прийти. Натомість вони виправдовувалися, щоб не брати участь! І подумайте, наскільки нерозумні виправдання. Хто б купив волів, не випробувавши їх перед тим, як купити? Хто б купив поле без попереднього огляду? Ні, ці виправдання виявили справжні наміри сердець гостей – їх цікавило не Царство Боже, а інші інтереси.
Відхилено прийняти
Коли ми думаємо, що, можливо, Майстер буде розчарований тим, що на бенкет так мало відвідувачів, виникає інший поворот. Тепер «невірогідні» люди, ті, кого ми всі у своїй свідомості відкидаємо як негідні запрошення на велике свято, ті, хто на «вулицях і провулках» і далеких «дорогах і заміських провулках», хто «бідний». , каліки, сліпі та кульгаві» – ті, від яких ми часто тримаємося подалі – вони отримують запрошення на бенкет. Запрошення на цей бенкет йдуть набагато далі й охоплюють більше людей, ніж ми з вами думали. Господар бенкету хоче, щоб там були люди і навіть запросить тих, кого ми самі б не запросили до себе в будинок.
І ці люди приходять! У них немає інших конкуруючих інтересів, щоб відвернути їхню любов, тому вони прийшли на бенкет. Царство Боже повне, і воля Вчителя виконується!
Ісус розповів цю притчу, щоб змусити нас поставити запитання: «Чи прийняв би я запрошення до Божого Царства, якби я його отримав?» Або конкуруючі інтереси чи любов змусять вас знайти виправдання і відхилити запрошення? Ви і я запрошені на цей бенкет Царства, але реальність така, що більшість із нас відхилить запрошення з тих чи інших причин. Ми ніколи не скажемо «ні» прямо, тому пропонуємо виправдання, щоб приховати нашу відмову. Глибоко всередині у нас є інші «кохання», які лежать в основі нашого неприйняття. У цій притчі корінням відкидання була любов до інших речей. Ті, кого запросили вперше, любили речі цього світу (представлені «полем», «волами» та «шлюбом») більше, ніж Царство Боже.
Притча про невиправданого священика
Деякі з нас люблять речі в цьому світі більше, ніж Царство Боже, і тому ми відмовимося від цього запрошення. Інші люблять або довіряють нашим власним праведним заслугам. Ісус також навчав про це в іншій історії, використовуючи як приклад релігійного лідера:
.jpg){kind=link}
Тоді Ісус розповів цю історію деяким, які дуже впевнені в своїй праведності і зневажали всіх інших: 10 «Двоє чоловіків пішли до храму помолитися. Один був фарисеєм, а другий був зневаженим збирачем податків. 11 Фарисей стояв сам і молився такою молитвою: «Дякую Тобі, Боже, що я не такий, як інші люди — шахраї, грішники, перелюбники. Я точно не такий, як той податківець! 12 Я постюся двічі на тиждень і даю тобі десяту частину свого доходу».
13 «Але митар стояв осторонь і не смів навіть очей підняти до неба, коли він молився. Натомість від жалю бив себе в груди, кажучи: «Боже, будь милостивий до мене, бо я грішний». 14 Кажу вам, цей грішник, а не фарисей, повернувся додому виправданим перед Богом. Бо ті, хто підноситься, будуть упокорені, а ті, хто упокорюється, будуть піднесені».
Люк 18: 9-14
Ми забороняємо власний вхід
Тут здавалося, що фарисей (релігійний учитель, як священик) був досконалим у своїх релігійних зусиллях і заслугах. Його піст і милостиня були навіть більше, ніж потрібно. Але він вірив у свою праведність. Це було не те, що Авраам показував задовго до цього він отримав праведність просто через покірну довіру до Божої обітниці. Справді, митар (на той час аморальна професія) покірно просив пощади. Вірячи, що він отримав милосердя, він пішов додому «виправданим» – прямо перед Богом – у той час як фарисей (священик), якого ми вважаємо «правим перед Богом», все ще має свої гріхи досі зарахованими до нього.
Тому Ісус запитує вас і мене, чи ми справді бажаємо Царства Божого, чи це просто інтерес серед багатьох інших інтересів. Він також запитує нас, на що ми довіряємо – на наші заслуги чи на Боже милосердя.
Зображення книг Інтернет-архіву, PD-US-термін дії минувчерез Wikimedia Commons
_(14763113402).jpg){kind=link}
Ідеальна комуністична держава
Марксистська доктрина вчила, що класова революція принесе найкраще для людського суспільства. Ісус навчав, що Царство Боже просуватиметься, якщо просто прийме його запрошення. Літописи історії всього світу документують невимовні жахи та вбивства, які марксизм розв’язав у світі. Порівняйте це з суспільством, яке створили безпосередні послідовники Ісуса відразу після його відходу.
І всі віруючі зібралися в одному місці і поділилися всім, що мали. 45 Вони продавали своє майно та майно і ділилися грошима з нужденними. 46 Вони щодня разом поклонялися в Храмі, збиралися вдома на Господній Вечері і з великою радістю та щедрістю ділилися своїми обідами— 47 весь час прославляючи Бога і насолоджуючись доброю волею всіх людей. І кожного дня Господь додавав до їхнього спілкування тих, хто спасався.
Дії 2: 44-47
Ці люди жили під гаслом, який відстоював Маркс
Від кожного за здібностями, кожному за потребами
Карл Маркс, 1875, Критика Готської програми
Ці люди створили суспільство, про яке мріяв Маркс, але його послідовники не змогли досягти, незважаючи на невимовні спроби.
Чому?
Маркс не зміг побачити революцію, необхідну для створення егалітарного суспільства. Ми також під загрозою того, що не побачимо необхідної революції. Ця революція була не на рівні одного класу людей проти іншого, як навчав Маркс, а скоріше в психіці кожної окремої людини, яка розмірковувала про своє запрошення до Божого Царства. Ми це чітко бачимо, коли ми порівнюємо те, що Ісус навчав про психіку, у порівнянні з іншим великим єврейським уявленням про людську психіку – Зигмундом Фрейдом.