Перейти до вмісту
Home » Чи існував Адам? Свідчення стародавнього Китаю

Чи існував Адам? Свідчення стародавнього Китаю

  • від

Біблія – вражаюча книга. Перш за все, вона стверджує, що сам Бог надихав її авторів, і що вона точно фіксує Його діяння в історії. Раніше я ставив під сумнів твердження про історичну точність початкових глав першої книги Біблії – Книги Буття. Вони розповідають про Адама і Єву, рай, заборонений плід, спокусника; далі слідують положення про те, як Ной пережив Всесвітній потоп. Я, подібно до більшості з нас сьогодні, вважав ці історії не більш ніж поетичними метафорами.

Коли я досліджував це питання, я зробив декілька приголомшуючих відкриттів, котрі змусили мене переглянути мої переконання й прийти до думки, що можливо події з Книги Буття відбувалися насправді. Неочікуване відкриття містилося в китайському письмі. Щоб віднайти його, звернімося до історичної довідки.

Китайська писемність виникла разом з китайською цивілізацією близько 4200 років тому назад, за 700 років до написання Мойсеєм Книги Буття (1500 р. до н.е.). Будь-хто з нас пізнає китайську каліграфію, побачивши її. Але багатьом із нас невідомо те, що ідеограми, або китайські «слова» складаються з більш простих фрагментів – радикалів. Подібним чином в українській мові з простих слів (наприклад, «вічний» і «зелений») утворюються складні слова («вічнозелений»). Китайська каліграфія зазнала дуже незначних змін протягом тисяч років. Про це свідчать написи, знайдені на давніх гончарних виробах і кістяних артефактах. Лише в 20-му столітті під час правління Комуністичної партії Китаю давнє письмо було спрощено.

Для прикладу розглянемо китайську ідеограму на позначення абстрактного поняття «перший». Вона наведена нижче.

перший = життя + порох + людина

перший = життя + порох + людина

«Перший» – складне слово, утворене з більш простих радикалів. Ми бачимо, яким чином ці радикали поєднуються в поняття «перший». Значення кожного радикала також пояснюється. Отже, близько 4200 років тому назад, коли перші китайські писці формували китайську писемність, вони поєднали радикали зі значеннями ‘життя’+’порох’+’людина’ в поняття => ‘перший’. Але чому? Який зв’язок між поняттями «порох» і «перший»? Жодного. А тепер зверніть увагу на вірш з Книги Буття про створення першої людини:

І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею (Буття 2:7).

«Перша» людина (Адам) був створений із пороху. Але звідки про цей взаємозв’язок було відомо давнім китайцям за 700 років до написання Мойсеєм Книги Буття? Задумайтеся ось про що:

порох + дихання + життя = говорити

порох + дихання + життя = говорити

Радикали зі значеннями «порох» + «дихання» + «життя», утворюють ідеограму «говорити». Далі «говорити» поєднується з «ходити» для формування поняття «створювати».

говорити + ходити = створювати

говорити + ходити = створювати

Але які асоціації між поняттями «порох», «дихання», «життя», «ходити» й «створювати» спонукали давніх китайців використати цей взаємозв’язок? Він також має вражаючу схожість із віршем 2:7 з Книги Буття, котрий наводився вище.

На цьому схожість не закінчується. Зверніть увагу, що поняття «диявол» утворено від «чоловік, котрий таємно скрадається по саду». Який взаємозв’язок між садом і дияволом? Його неможливо віднайти.

рух + сад + чоловік + таємно = диявол

рух + сад + чоловік + таємно = диявол

І все ж давні китайці на основі цієї ідеограми утворили поняття «спокусник», додавши до «диявола» радикал «два дерева»!

диявол + 2 дерева + покров = спокусник

диявол + 2 дерева + покров = спокусник

Отож, «диявол» під покровом «двох дерев» є «спокусником». Якби я шукав асоціації до поняття «спокуса», я б напевне співвідніс його зі звабливою жінкою в барі або з чимось принадливим, але грішним. Але чому два дерева? Яке відношення «сад» і «дерева» мають до «диявола» і «спокусника»? Порівняймо це з твердженнями Книги Буття:

І насадив Господь Бог сад ув Едені на сході… і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнання добра і зла (Буття 2:8-9)

Але змій був хитріший над усю польову звірину… І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: (Буття 3:1)

«Жадати», або «прагнути» знову пов’язано з «жінкою» і «двома деревами». Чому було не співвіднести «жадати» в сексуальному плані з жінкою? Це була б звична асоціація. Але китайці цього не зробили.

2 дерева + жінка = жадати

2 дерева + жінка = жадати

Книга Буття все ж таки показує  взаємозв’язок між «жадати», «двома деревами» й «жінкою»:

І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з’їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з’їв (Буття 3:6)

Розглянемо ще одну вражаючу паралель. Нижче наведена китайська ідеограма «великий човен», а також радикали, з яких вона складається:

великий човен = вісім + людина + судно

великий човен = вісім + людина + судно

На «судні» знаходяться «вісім людей». Якби я мав описати великий човен, чому б не помістити 3000 людей на судно? Чому саме вісім? Цікаво, що в записах Книги Буття про потоп, у ковчезі Ноя знаходилося восьмеро (Ной з дружиною і його три сини з дружинами).

Паралелі між ранніми подіями Книги Буття й китайським письмом вражаючі. Можна навіть подумати, що китайці читали Книгу Буття й дещо з неї запозичили, але їх мова виникла за 700 років до Мойсея. Це випадковий збіг обставин? Але чому «збігів» так багато? Чому не виникають подібні паралелі між китайським письмом і більш пізніми історіями з Книги Буття про Авраама, Ісака та Якова?

Але припустимо, що в Книзі Буття записані реальні історичні події. Тоді китайці – як раса й мовна група – ведуть свій початок з Вавилону (Буття 11), як і решта давніх мовних/расових груп. На сторінках Біблії говориться, що Бог змішав всі мови дітей Ноя, щоб вони перестали розуміти одне одного. Це призвело до їх міграції з Месопотамії й обмежило можливості укладення шлюбу з представниками інших груп, котрі не говорили їхньою мовою. Китайці були одним з народів, що розійшлися по світу з Вавилону. На той час події Книги Буття про Створення світу/Потоп були їх ранньою історією. Коли в них розвинулось письмо для позначення абстрактних понять, таких як «жадати», «спокусник» і т.п., вони взяли ці поняття з тверджень, добре зрозумілих в їх історії. Подібним чином для утворення іменників, наприклад, «великий човен», вони запозичили складові з тих незвичних подій, про які пам’ятали.

Таким чином, історії про Створення світу й Потоп знайшли відображення в їх мові з самого початку їхньої цивілізації. Багато століть потому первісна причина була забута, як це часто буває. Якщо все було саме так, то Книга Буття містить записи про реальні історичні події, а не просто поетичні метафори.

Китайські жертвоприношення

Китайці мали одну з найбільш довготривалих церемоніальних традицій, що будь-коли проводилися на землі. З самого початку китайської цивілізації (близько 2200 р. до н.е.) китайський імператор в день зимового сонцестояння завжди приносив в жертву бика для Шан Ті («Божественного Імператора», тобто Бога). Цієї церемонії дотримувались всі династії китайської цивілізації. Вона була припинена тільки в 1911 році, коли генерал Сунь Ятсен скинув династію Цинь. Бика приносили в жертву щорічно в «Храмі Неба», котрий зараз являється туристичною пам’яткою в Пекіні. Протягом 4000 років Китайський імператор щорічно приносив у жертву бика Небесному Імператору. З якою метою? Давним-давно Конфуцій (551-479 р. до н.е.) також задавався цим питанням. Він говорив:

«Той, хто розуміє церемонії жертвоприношення для Неба й Землі… знайде управління царством таким же простим заняттям, як споглядання долоні!»

Конфуцій мав на увазі, що той, хто зміг розгадати таємницю жертвоприношення, матиме достатньо мудрості для керування царством. Так, за період між 2200 р. до н.е., з котрого беруть початок жертвоприношення, й до часів Конфуція (500 р. до н.е.) значення цієї церемонії було втрачене для китайців – хоча вони й продовжували щорічне жертвоприношення протягом наступних 2400 років, аж до 1911 року.

Можливо, якби значення їх каліграфії не було втрачено, Конфуції зміг би знайти відповідь на це питання. Розглянемо радикали, використані для утворення поняття «праведний».

рука + спис = я + ягня = праведність

рука + спис = я + ягня = праведність

Праведність  – це складне слово, утворене з радикалу «ягня», доданого до слова «я». Слово «я» складається зі слів «рука» + «спис» або «кинджал». Всі разом вони утворюють поняття, що «моя рука вб’є ягня й приведе до праведності». Смерть, або принесення в жертву ягняти замість мене дарує мені праведність.

У Книзі Буття згадуються багато жертвоприношень тварин задовго до того, як Мойсей поклав початок єврейській системі жертвоприношень. Наприклад, Авель (син Адама) і Ной приносять жертви (Буття 4:4 і 8:20). Очевидно, давні люди розуміли, що жертвоприношення тварин являються символом заміщення смерті, необхідної для праведності. Одно з імен Ісуса було «агнець Божий» (Від Івана 1:29). Його смерть була істинною жертвою, що дарує праведність. Всі жертвоприношення тварин – у тому числі жертви давніх китайців – були уособленням жертви Ісуса. Саме на неї вказували принесення Ісака в жертву Авраамом, а також Пасхальна жертва Мойсея. Давні китайці, очевидно, зрозуміли це задовго до Авраама й Мойсея, хоча до часів Конфуція значення цієї церемонії вже було втрачене.

Це означає, що жертва й смерть Ісуса заради праведності була зрозуміла з самого початку людської історії. Життя, смерть і воскресіння Ісуса були Божественним задумом, підкріпленим особливими знаками для розуміння його людьми з самого початку часів.

Це, безумовно, суперечить нашим поглядам. Ми думаємо, що праведність основана або на Божій милості, або на наших заслугах. Іншими словами, багато хто вважає, що за гріхи не доведеться розплачуватися, оскільки Бог  лише милосердний, а не Святий. Дехто дотримується думки, що розплачуватися потрібно, але ми можемо зробити це завдяки своїм добрим вчинкам. Тому ми намагаємося бути добрими або віруючими й сподіваємося, що це все виправить. Але в Євангелії говориться по-іншому:

А тепер, без Закону, правда Божа з’явилась… Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає… (До Римлян 3:21-22)

Можливо, давнім людям було відомо дещо, що в сучасній культурі знаходиться під загрозою забуття.

Список використаних джерел

  • Відкриття Книги Буття. К.Х. Канг і Етель Нельсон, 1979. The Discovery of Genesis.  C.H. Kang & Ethel Nelson.  1979
  • Книга Буття й таємниця, не розгадана Конфуцієм. Етель Нельсон і Річард Бродберрі, 1994. Genesis and the Mystery Confucius Couldn’t Solve.  Ethel Nelson & Richard Broadberry. 1994

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *